Позначка: техніка

В полкові мотоблоків прибуло

Знайомтесь – мій Ремблер..Враховуючи мою любов до незвичних речей, хіба міг я собі відмовити у придбанні ще одного “мотоблока”, на цей раз заснованого на двигуні з “інвалідки” або ж ІЖ’а Юпітера 3, якщо не помиляюсь. Залишилось трішки відновити і…можна в дорогу ^_^

It’s a Sony!

Насправді, якщо не рахувати Креатівів, Соньки перші “вуха”, котрі захопили серце. Той випадок, коли і живі записи лайвів звучать так, наче ти десь на концерті, і студійні записи, з потужним басом, звучать так, що ти хочеш той бас навіть зменшити. Причому це в навушниках, котрі коштують на Ебеї десь близько 30 баксів. І бездротові…і по дроту…десь 15 годин автономності. Про що ще мріяти?…

Але пишу ці думки з їх True wireless моделі XB700, котра й зовсім обійшлась баксів так у 21-22.

Були у нас і Перроти ціною більше 200 баксів, і десь такі ж самі Монстр Бітс. Але ніт. Вуха радують навушники за десяту їх частину..такі справи 🙂

Людське відношення

Історія цього об’єктива цікава тим, що його нам продав син власника лінзи. Власник був фанатом техніки Pentax і мав певну колекцію. Втім, на жаль, його нещодавно не стало, і син вирішив продати те що лишилось від батька. І так вийшло, що Олександра у нас фанат Pentax’овських камер, а цей об’єктив по перше коштує дорожче ніж нам його продали, по друге в ідеальному стані, а по-третє відноситься до серії Limited, котра про “найкращу якість”.

І от, сьогодні забрав посилку, розпакував, і знайшов там цікаву записку. Чоловік вирішив зробити маленьку приємність, додав “little piece of gold” – два полярізаційні фільтри. На Амазоні один такий коштує 40 доларів (об’єктив коштував 110).

Мені хотілось би, щоб американців сприймали не як “ті хто не виділяють гроші на оборонку Україні”. Вже не перший раз стикаюсь з такими проявами. Причому він не знав що річ поїде в Україну та й загалом. Просто людське відношення до інших…

Холодильникове

Цікава штука – економія. Порахував по холодильнику. Раніше у нас був Hotpoint-Ariston 4D. Гарний чотиридверний дурень, об’ємом 410 літрів. Вказано, що споживання за рік 420 кВт.

Зараз у нас Hitachi R-v540. Об’єм цього дурня ще більше – 450 літрів. Споживання, що заявлено, 285 кВт/рік. Але вся хімія не в цих цифрах.
Коли я заміряв енергометром, той холодильник жер у нас…6 кВт/день. Так-так. Ви вірно почули. 6 кВт/день. Але молоко домашнє в ньому не прокисало навіть за 2-3 тижні. Тож очі заплющувались на те.
Міряю цей. Він споживає під час роботи 47 Вт. Множимо на 24, отримуємо 1128 Вт/день, або 33.84 кВт за 30 днів.
Старий холодильник жер 6*30=180 кВт.
180*2.65=477 грн за електрику, або ж 33.84*2.65=89.67 грн. Різниця складає близько 387 грн. Якщо порахуємо за 6 років, маємо 387*72=27864 грн економії на різниці.
Фактично, ти можеш взяти “модний вживаний” холодильник за 9000-10000 грн, або ж віддати одразу 27000-30000, і взяти сучасний інверторний. Наче різниця в три рази. Але вона нівелюється за кілька років користування.
Такі справи…
Ps нівелюється за кілька років, а холодильник брався в розстрочку на 17 місяців, тож…

Чпок…

о-третій ночі хтось, певно чпокається. Хтось, певно, чпокається з держпереворотом в рашці. Я ж чпокаюсь з трьома камерами від Пентакс. Точніше дочпокався. Вдало. Трішки “річ.доків” з нашої груповушки..

З трьох камер було зроблено…три. Всі працюють, хтось краще ніж раніше, хтось просто працює. Завтра ще перевіримо, про всяк…але суть – десь на Ебеї 40 баксів коштує “іпонський солєноїд”. А на ОЛХі камера з двома такими коштує 32 бакси з урахуванням доставки. Такі справи…

Інший трек…

Ні-ні, не про музику…

Замислився, що певні події чи люди заставляють нас наче перестрибнути на іншу стежку дороги нашого життя. Часом вона проходить вище, часом нижче. Ні, думка не про людей.

От в мене купили зараз камеру, котра є основною. І замість питання “а хто її купить?” виникає питання “..і що далі?..”. Загалом, нічого. Не впевнений, що під мої потреби “на часі” брати G9, в іншому…просто вкласти гроші і “чекати свого моменту”. Часом, в тих чи інших ситуаціях, краще, що ти можеш зробити – це не робити нічого. А там вже вода тебе викине на якийсь берег…

Ну…з K-70 мене…

Той самий випадок, коли я отримав “свою” камеру

Чому саме “свою”? Бо ж…

З певних часів прийшов до думки, що річ стає своєю не коли ти платиш за неї в магазині. Вона стає такою тільки тоді, коли ти вкладаєш в неї щось своє. Звісно ж японський соленоїд не є частиною мене самого, але він цілком зможе вирішити питання цієї камери і дасть мені можливість за скромну суму (в Україні така камера зараз коштує нова близько 26к, вживана близько 19-20к, а в мене вона буде лише за 7-7.5к приблизно). Не так вже й погано. До речі…про “непогано”

Мені подобається американська обов’язковість. Вона не завжди є такою, але ж…

Традиційно кидав офери продавцям. Традиційно отримав відповідь, і…дещо дивну. На мій запит купити ноутбук за 90 у.о., продавець….запропонував мені його забрати за 45 доларів. Як бачимо, продавець забув составити одиницю “перед”. Як результат – до мене їде ноутбук вартістю 45 доларів, за котрий я давав 90 доларів…шик?..

Одностайність

Цікаво, що в житті є речі, котрі ми сприймаємо для себе одностайно, а є ті, в котрих ми допускаємо суперечки з самим собою.

Мабуть, я давно вибрав для себе ту камеру, котра мною сприймається близько і зрозуміло, і ту камеру, котру я сприймаю ідейно зрозумілою для себе. Камери від Panasonic (не важливо, яка саме – думаю, що і з L1 я б подружився) мають все те, що для мене комфортно. Тобто дивлячись на будь яку іншу камеру, я перевіряю що в ній відсутнє з того, що має Панасонік. Але цікаво ще спробувати щось інше. Те, що раніше не використовував. Щоб поставити галочку в певному віконці. Так було (і є?) з камерами від Sony. Я розумію, ща що люблять камери Nikon на прикладі, навіть, любительських моделей. Розумію, шо цікаво тим, хто обирає для себе Canon (хоч і не завжди). Мені цікаво, за що люблять Фуджі і чим таким був Самсунг у вигляді фотокамер.

Не думаю, що щось мене зацікавить у вигляді основної камери більше ніж Панасонік. А от по другій камері більше цікаво. Цілком влаштовує Пентакс, але цікаво глянути більш детально Соні, заглянути у світ Фуджиків. Хто зна, хто зна…