С горем навпіл добрався до мене Pentax K-S2. Але й тут не обійшлось без ложки “українства”. Коротше, тема така:
Камера прийшла з встановленою картою пам’яті. Я такий “гм…дайте-но гляну, шо там” (ну така я людина, ну шо з мене взяти? Збо-че-не-ць..). І побачив безліч темних фото. “Гм…може то людина знімати не може?”, але трішки магії і добре витягування темних знімків у Пентакса, ха-ха
зробило свою справу. Вуаля!
Якби на цьому скріні я знайшов ще й посилання Гугла на нашу одноіменну статтю
то, мабуть, дав би цій людині премію Дарвіна за те, що він сфотав на Пентакс, який робить темні фото, темне фото посилання на статтю, де вказано що з цим робити і через що це виникає. Перше місце в пошуку, як ніяк…
Але ж ні. Людина пішла шукати далі… 🙂
Так от. Цікаве в цій історії те, що в оголошенні продавця вказана наступна інформація:
І…це мені дає, знову ж таки, привід сказати, що немає різниці, на якій мові людина спілкується. Важливо те, хто ця людина. І такий собі середньостатистичний “Володимир зі Львова” може не вказати про проблему, котра є/була з камерою. Зараз камера (поки/вже?) знімає світлі знімки, але щось мені підказує що проблема ще вилізе. І я цілком знав на що йду коли купляв цю камеру, але питання в тому що одна справа коли і покупець і продавець не знають про проблему і проводять угоду. Або ж коли покупець знає про проблему, а продавець ні. Коли ж про проблему, в першу чергу, знає продавець – це є не що інше, як шахрайство. Коли я продавав свій білий K-S2, в мене була вказана інформація (можна збільшити)
де було вказано, що проблема вирішена. Ну…але то все вже моменти. Грець з ним що я знаю що робити з проблемою, втім якби річ купив той, хто не знає, то…не важко здогадатись, що б людина подумала про “типового львів’янина”. Ми це, в першу чергу, наші поступки. Наше відношення до інших. І, загалом, не мова і не регіон важливі, а те що в голові у людини..
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.