Смішно, але не пишу сюди бо відчуття що пишеш сам собі. Загалом то так і є всі ці 10 з невеличким років, але дивує коли за місяць тут 240 переглядів, а “там” 90, хоча сайту трішки більше пів року…такі справи.
Роблю зараз ось таку і подібну наркоту. Бо…можу? Так, можу. Взагалі ця історія з цим блогом нагадує нещодавнє онлайн-знайомство, коли мені у Телеграм написала якась дівчина з ЮК, і, як з’ясувалось, головна ціль в її житті це “успішний успіх”. І типу наче спілкування є, а наче ти типу і не вкурюєш, нащо воно тобі таке треба. Так і тут. Наче я зараз в Україні живу і мав би писати в першу чергу тут, але я не відчуваю в тому сенсу. Бо бачу, де корисніше щось публікувати. Просто тому що почують. Просто тому що побачать. І я частіше пишу щось англійською, не володіючи нею вільно, ніж пишу українською. І, перекладаючи текст з української, я його сюди не публікую. Бо не розумію, нащо. Вже не розумію нащо.
Ps це як Тредс, куди ти тільки і робиш що “кидаєш кістки”, бо тобі не хочеться там бути. Бо там звичне українське середовище, сфокусоване на собі…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.