Зламані

Хотів було написати, що всі ми шукаємо одного – зламаних людей. А потім замислився над тим, що не доречно писати про себе у множині…гг..

За фактом, давайте розмірковувати так. Ви хочете, щоб людина була чесною? Чи багато чесних людей ви знаєте навколо себе? Якщо ні, то людина, котра буде інакшою, автоматично стає “зламаною”. Тобто, не такою як всі. Тож, відповідно, в цій площині можна казати, що всі шукають “когось зламаного”. І що більш цікаво – для кожного, ця “зламаність” своя. Тобто кожна людина вкладає в це слово свій сенс, котрий необхідний саме їй.

Коли я купляю якусь техніку, завжди намагаюсь найти щось таке, що зламане, але, в той же час, те, що я знаю як відремонтувати. Тож річ, котра для всіх неробоча, для мене є знахідкою. Так, мабуть, і серед людей. Втім, що таке “зламана” людина зараз?

З точки зору думок, “зламаною” можна вважати людину, котра з одного боку не пише про нашу повсякденність, але, в той же час, котра “не пише” про неї не тому, що їй все одно, а тому що їй просто не хочеться підіймати цю тему ще й у себе. І, загалом, таких людей майже немає. Світ поділився на тих, в кого у стрічці все про повсякдення, і тих, хто десь за кордоном.

Я дивлюсь на блогову платформу, і бачу що в україномовному просторі пост через пост про обстріли, а в західному про життя. Тобто те, що оточує людей. Роздуми. Я не скажу, що раніше україномовний блогінг був більш живим. Але мене дивує та різниця, з якою стикаюсь. Тобто сам факт того, наскільки “там” у людей мислення більш розвинуте. Можливо, за рахунок більш спокійних і стабільних умов життя, можливо ще чомусь. Коли у людей є час на те, щоб донести до когось свою думку. В когось це просто записи, в когось подкасти. І кожен чимось ділиться таким, що на його думку є важливим.

В тому світі є все те, що мені цікаво. Що подобається. Але це їх світ. Їх життя. Я думаю, що широким сенсом живучи тут, і читаючи думки тих, хто “там” ти все одно лишаєшся невдоволений, бо ж “як це люди живучи там, не думають про твоє повсякдення”. Питання певної життєвої несправедливості повстають для тебе під іншим кутом.

Світ став настільки багатогранним і плоским одночасно, що зараз мені важко сказати, які в моєму розумінні люди є “зламані”. Бо відчуття, що всі нормальні, один ти якийсь дивний і “не звідси”.

Згадались чорономорські Mistral`

“Мне бы хотелось знать, кто живет с другой стороны стены.
Говорят, они умеют летать и видят цветные сны.
Говорят, у них бывает весна и совсем не бывает войны.
Мне бы очень хотелось знать..
О, как мне хотелось знать, как там..
С другой стороны,
С другой стороны
Стены.

А у нас пожелтевшие лица
И хаос обрюзгших ветвей,
И невидимые границы
Для людей, словно зверей.
У нас злость возвращают сторицей
И не верят в святость идей.
Может, знаете, как дозвониться,
Как хотелось бы до тех дозвониться,
Кто живет с другой стороны,
До людей…”

“Мне бы хотелось знать, кто живет с другой стороны стены.
Говорят, они умеют ждать и видят цветные сны.
Говорят, они не могут лгать и деньги им не нужны.
Мне бы очень хотелось знать..
О, как мне хотелось знать, как там..
С другой стороны,
С другой стороны стены…”