“Тобто стандартно ми маємо проблему і людина або ігнорує її, або ж грузиться нею. В даному випадку ми маємо ситуацію, котра однакова і для тих і для інших. Тобто ти не можеш щось з нею зробити, але й не робити нічого не можеш. Не дуже розумію, як почуваються і що відчувають люди за кордоном, але як у людини, котра лишилась в Україні, є відчуття, що всім нам буде потрібен “відпочинок після війни”. Ну типу…як поїхати у відпустку після року роботи, наприклад. Питання лише в тому, як цей самий відпочинок отримати.
Можливо трішки незрозуміло висловив думку, мова про те, що для мене (особливо враховуючи, що живемо на “західній”) є питання (поки) без відповіді – як закінчити війну для себе? Тобто, як організм може після такого стресу повернутись у поза-стресовий статус? Чи не буде сприйматись життя після війни приблизно тим самим що і під час, з постійним побоюванням, що знову щось прилетить? Єдиний варіант який бачу, це коли людина міняє дислокацію, проблема в тім що багато хто і так її “змінив” і…не факт що вирішить повернутись. Вони бояться “повернутись у війну”, а ми боїмось продовжити жити “у війні” без війни як такої..
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.