Люди як кораблі

Що тобі треба?
Я старіючий лисіючий Маріо,
Хтось назве мене коротко – Марко
Та без “Поло” я не подарко.
Корабель мій – портвейн і цигарка.
І я плаваю скрізь серед неба.

Що тобі треба?
Кораблі наші вже розійшлися
Мій – на дрейфі, а твій – де молишся
Я не згадую більше –
Лиш тиша
Нагадає мене –
Вже без тебе.

Що тобі треба?
Відпускаю останнім я віршем
Так не легше, але й, не складніше.
Прощавай.
Кораблю тут тепліше.


Відкрийте більше з Notes 2.0

Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.

Залишити відповідь