I just want to scream, spit out my disease..

Will this silence disappear?

“I’m feeling like an empty room
And everyone can see right through
Don’t know what’s my aim, don’t know where’s my flame
It all makes me feel so blue
I’m just a bad clone of myself
And it’s so sad that I’m aware
I’m wasting my life away

That’s a shame
I can’t face this heartache
I have lost my way

I just want to scream, spit out my disease
Will this silence disappear?
I just want to run, I need to feel the sun
Will it melt my frozen heart?
I’m crying, I’m fading
I lost all my faith and
I’m driven so crazy, I can’t stand it no more”

Якось ця пісня останніми днями відгукується в мені, і коли я обираю пісню для поїздки – в першу чергу вибираю саме її. Бувають такі пісні, котрі наче саундтрек, звучать як доповнення до нашого повсякдення. І зараз це саме воно.

Це не пов’язано якось з тим що я почав працювати, хоча тиждень був і важкенький з точки зору відсутності опалення у приміщені. Але пережили і то вже добре. Взагалі, після армійської служби я сприймаю всі проблеми як свої власні. Тобто якщо тобі холодно – ти сам маєш вирішити, як зробити так щоб було тепло. І це стосується всього іншого.

Тредси викликають подвійній відчуття, так як з одного боку це якась соціальність, з іншого ти розумієш, що не хочеш бачити більшість постів через їх виключну пустоту і пусті заклики до дії. Немає реклами, але є ті хто її заміняють. Втім, є і певні плюси через особливості роботи платформи, які я цілком зможу використати в своїх цілях.