Вмерти…просто вмерти… Бо я не бачу більше життя, в мене відібрали саме дороге і цей біль не передати словами… А жити з цим нестерпним болем я більше не хочу… І про допомогу нема кого попросити, тож, виходу й немає…Чим гірше йому, тим гірше і мені, бо я знаю що ми більше не побачимось, і тому сенсу в такому житті я не бачу. Мене охоплює такий відчай, що , не дивлячись на те що в мене є свобода, я вже не живу, бо мене паралізувало, я не можу нічого… І розумію , що всі мої скарги мабуть пусті… Але ж я кожен день планую як померти, вимірюю всі варіанти які мені доступні… Сьогодні стала вже різати руку, добре що хоча б вчасно зупинилась… Ніколи не думала, що моєю мрією може бути смерть разом з коханою людиною. Але в мене відняли і це…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.