Настане день…

..коли я зроблю, як роблять інші, і вивішу сюди список. В ньому будуть певні дивні речі, з варіантом що було в моєму житті, а чого не було. Це буде тест для двієчників, бо правим буде той, хто під всіма варіантами напише “було”.

Наткнувся нещодавно на одну українську нюдсову модель. І вона пише “день перший. Опублікувала свій знімок. Користувачі X і Y видалились з друзів. Користувач Z порадив покаятися поки ще не пізно”. В такі дні я заздрю таким людям. Це ж кайф. Коли з тобою лишається…ніхто. Ні, серйозно, кайф

Окрім своїх старих думок, мабуть, мене не соромить будь який з моїх творчих проявів. Навпаки. Даю пиріжок за кожну нетипову ідею. Бо внутрішня дитина тішиться від того. А коли вона тішиться – їй немає часу депресувати. То ж, то ж..

Ок…що не так?..

Життя, я ж тебе знаю…коли щось йде “дуже так”, щось має бути “не так”…обов’язково ж…чи це відплата за мою півтора-місячну хворобу? Чи фз…

Я звик сприймати свої успіхи як плату за те, що в мене в житті відбулось щось погане. І хоча зараз я чітко бачу те, що я сам досягаю успіху в тих чи інших речах, мені…легше вважати, що це просто інша чаша терезів…бо ж, бо ж…