Рамантікі штота у вас малавата :D

“З тобою я гасав, нависав, а вогонь згасав
Поряд всі не ті, навмання ми у темноті
Ковток з наливайки, квиток до Ямайки
То був тільки сон, а між нами вже гайки
Трапи відводять, пілоти підходять
Вставай, чіпідрос, вже тролєйбуси ходять
Не відкриваю очі, відчуваю що тебе нема
І горе в вітрині моря, все було поряд
Дякую-сіба за кисле, за пиво
За те що не було-було, за то што не било да било
Тікаючи тином я паца надибав
Знайому машину, а в ній – хмари диму
Де сонце, де пляжі, де схеми бліндажів?
Як ви живете, ну хто з вас розкаже?
Клуби-труби, підвали-травали
Як все це дістало, повітря замало

Міг би не знайти та знав де шукав
А ти з’їжджала з теми, мовляв, ми такі усі
Можливо я, можливо я на Ямайку б тебе забрав
Лаве не вистачало нам на таксі”

Еще одна умная глупая мысля

Чем прекраснее музыка, которую ты получаешь от человека, тем печальнее терять человека, рассказавшему тебе об этой музыке. Каждый раз слушая музыку ты будешь вспоминать о нем, как о ком-то ушедшем навеки, и музыка не будет столь же прекрасна, как в тот момент, когда ты о ней узнал.

На этом и строится суть моего существования. Лишь что-либо приобретая, а затем теряя, мы – живем. Если что-то приносит нам радость или грусть, значит все в порядке.

“Під цим дощем
Дивись, я можу ще!
Ритаймер без зупину,
Розіб’ємося вщент…”

Де всі вони?

Снова открытие, сегодняшнего дня…

“Коли ти наодинці все, що маєш – сміття твоє.
Ти наодинці – хто ж тепер тобі настрій псує?
Все, що лишив на потім, мар’яни дим i попiл
Вогняну воду пив мій пил,
Та пам’яті не втопив.

Алло! Ну, давай! Телефон мій! Звони! Звони! Звони!
Алло! Де всі вони, де, де всі вони є?
Алло! Ну давай! Не мовчи! Ну! Звони! Звони! Звони!
Алло! Особистий Вавілон When You’re Alone.”

Notes звучить як ноти’c

А якщо вже в нас мьюзікблог, то ось ще одна знайдене:

“Я тобі не пропоную долити в келих,
Я тебе не пропагую ходити в кедах
Та допоки будуть вилиті з срібла,
Хоч комусь ходити в кедах потрібно.
Я собі не пробачаю такого кроку,
Я тобі не обіцяю легкого року
І допоки небо держать тополі,
Я тобі бажаю легкої долі
Й важкого року!”

“А як ті ночі в Криму, тепер кому?..”

Ютуб сначала подарил оригинал

“Я помню белые обои, черная посуда
Нас в хрущевке двое, кто мы и откуда?
Задвигаем шторы, кофеек, плюшки стынут
Объясните теперь нам, вахтеры,
Почему я на ней так сдвинут?”

А потім мене ще й накрило українською версією

“Згадаю сніжно-білі стіни,
Від роботи втома
Нас в квартирі двоє,
Звідки ми і хто ми?

Вицвилі шпалери,
Кава без зупину
Поясніть мені вахтери
Ну чому без неї гину”

Бабкин такой Бабкін

“Я вештався світом,
Шукав дивні квіти,
З кожним наступним кроком
Рахував роки…
Твоїми ногами знаходив
Занедбані храми,
Серце, відлите в камені,
Легшало навпаки…

Де би я, де би я, де би я,
Де би я не був – все про тебе
Нагадує, мов позаду ідеш,
Або дивишся на мене крізь світ…
Де би я, де би я, де би я,
Де би я не був – все охоплено
Твоєю владою, за собою ведеш,
Вимальовуючи слід…”

Обана, збс! :)

Шедевр!!! 🙂

“Поки тут на рок-захОді Скрябін виступає,
Най москалик москальові дулю в рот запхає.

Обана, збс! Наливай, кохана,
Той хто любить Україну має бути з нами!
Обана, збс! Пиво, водка, раки,
Хто не з нами, той нехай йде собі до сраки!”

Цілуй цілуй мене через грати…

Іноді якась пісня засяде у голову і ти прокручуєш ї раз за разом в голові, а потім так само робиш у плеері…от це саме і з “Гратами”…

“Звідки ці люди в степах
І пагорби?
Чому мої сни
Приходять парами…”(c)Н.Н.