Позначка: музика

“Тут такі зими, що до весни
Простіше проспати, ніж її дочекатись,
Пам’ятаєш кімнату, де ховалися ми,
Ці шпалери пожовклі й сорочки картаті?..
Пам’ятаєш мене?.. Я сміявся тоді,
Місто снігом грудневим за ніч засипало,
Я ніколи не був щасливішим і ти
Не казала “Люблю!”, просто мовчки кохала.

Ти за мною немов за стіною!
Зупини цей розхристаний час…
Кілометри летять за спиною… –
Я би все повернув й таких нас!

Тут такі зими, батареї холодні,
За вікном уночі грізно стогнуть дроти…
Ми з тобою удвох проти світу й не згодні,
Що за стінами цими є інші світи…”

“Ой люди-люди, істерія така
І Манхеттен і Бруклін танцює гопака.
Топ-менеджери Apple і вся богемна туса
Знімає вдома кеди і одягає вуса.

Вуса в козака, шаблюка металева,
І навіть сама Британська королева,
Щоби діти не хворіли і віскі не скисало –
Носить у короні шматочок сала.

І красиво, все у нас красиво!
Подивись направо, подивись наліво:
Чарівні дівчата і парубки хоробрі –
Все буде добре, все в нас буде добре!”

Красивий жест вбереже
Усі мої відбитки,
Такий сюжет,
Я не люблю розповідати звідки.

Залиште решті ці кліше,
Слова – сміття
Для мене він завжди лише –
Хлопчик для серцебиття!

“Я точно знаю в тебе тато влучний мисливець
Я знаю твоя мама точно замвоєнкома
Чому, скажи мені ти в жахливих снах не наснилась
Навіщо нас тоді спільний дружбан познайомив.
Якби мені тоді дали один тільки натяк
Я б замість Люсі називав тебе завжди Надя
Тепер благаю відпусти, не хочу, не треба
Ми родичі, я наполягаю, що я твій дядя.

Хвилюватися немає причин, як дають, то бери
Якщо б’ють, то біжи, кричи.
Технологія проста: ким би ти не став
Зранку встав, присідай до ста і читай устав.
Телебачення і в день і в ночі
Дорогі глядачі, нам сюди надішліть листа
Ми його тут покладем в лото трон
Ви програли, пардон, селяві, і живіть до ста”

“Скільки думок, скільки непрошених
Скільки зерна та й не пророщено
Скільки машин назавжди зламаних
Скільки людей на моїй пам’яті”

Люди встають і одягаються
Люди назад не повертаються…