#музика
“…Бо це і є твоє останнє
З дев’яти життів
Пам’ятай про що ти мріяв
І чого хотів
Бо це і є твоє останнє
З дев’яти котячих життів
Котячих життівПоверталась і тікала
Схоже, божеволію
Хочу, щоби ти кричала
Підходь поближче до вогню
Ближче до вогню
Згадувала, забувала
Вихлестала кров мою
Хочу, щоби ти кричала
Підходь поближче до вогню
Ближче до вогню
До вогню
До вогню
До вогню”
#музика
“Не вбивай в мій найкращий день,
Випав сніг, місто вже не спить,
Поїзд в темноту.
Ти вже не палиш – прекрасно, молодець,
За вікном птахи гомонять для тебе,
Продовжуй так, продовжуй,
продовжуй так, продовжуй…
На самоті, на самоті,
Хто я? Хто я?
Хто я тобі? Хто я тобі?
Без нас нереально проспекти пусті…”
#музика
Щось в цьому є…
“Тут такі зими, що до весни
Простіше проспати, ніж її дочекатись,
Пам’ятаєш кімнату, де ховалися ми,
Ці шпалери пожовклі й сорочки картаті?..
Пам’ятаєш мене?.. Я сміявся тоді,
Місто снігом грудневим за ніч засипало,
Я ніколи не був щасливішим і ти
Не казала “Люблю!”, просто мовчки кохала.Ти за мною немов за стіною!
Зупини цей розхристаний час…
Кілометри летять за спиною… –
Я би все повернув й таких нас!Тут такі зими, батареї холодні,
За вікном уночі грізно стогнуть дроти…
Ми з тобою удвох проти світу й не згодні,
Що за стінами цими є інші світи…”
#музика
“Ой люди-люди, істерія така
І Манхеттен і Бруклін танцює гопака.
Топ-менеджери Apple і вся богемна туса
Знімає вдома кеди і одягає вуса.Вуса в козака, шаблюка металева,
І навіть сама Британська королева,
Щоби діти не хворіли і віскі не скисало –
Носить у короні шматочок сала.І красиво, все у нас красиво!
Подивись направо, подивись наліво:
Чарівні дівчата і парубки хоробрі –
Все буде добре, все в нас буде добре!”
#кхе_кхе #музика
Є такий виконавець Ігор Грохоцький. Є в нього пісня зі словами “Я люблю холодні пори року, коли лежиш біля мене збоку”.
Є така пивна ресторація – Кант у Рівному. В котру ми все сподіваємось якось попасти.
І от спочатку я бачу цей пост про Закарпатський бограч і те, що його рекомендують “саме в цю холодну пору осені”. А потім цього самого Грохоцького.
В голові починає грати “Я люблю холодні пори року, коли бограч біля мене збоку…”
Важко бути мною, егеж…
#думки #музика
“Я порожня, я подовжу
Твій кредит на кров і воду,
На тепло, що я проводжу,
Тільки будь зі мною довше…”
я хотів емоцій, але вони не ті. І от сижу собі «Красівий я в мєдном чайнікє», і розмумію що не розумію чого хочу. Звідки цей сумбур сприйняття і перемінливіх настроїв? Я не скидую все на осінь, хандру, депру. Мені подобається осінь – є що знімати.
Може невірне налаштування, і..мені потрібно менше людей? Всі сили пустити у творчість і буденну роботу? Можливо.
Ніколи не буде так як я хочу. Ніколи люди не будуть в той час такими, а в цей іншими. Ніколи я не зустріну тих, з ким буду бачитись більш менш часто і кого я буду хотіти бачити. І з цим треба вчитись жити і привчати себе до цього. Тренерувати…
Одного дня я з’їду з глузду через всі ці тренерування і трапиться шось погане, але зараз я цілком спроможний власними силами більш менш контролювати своє сприйняття речей, гнів, і інші плюшки що йдуть зі мною комплектом.
Епічно мати людей у близькому середовищі з тими самими іменами, втім котрі скоріш лікують, ніж травмують.
#музика
Красивий жест вбереже
Усі мої відбитки,
Такий сюжет,
Я не люблю розповідати звідки.Залиште решті ці кліше,
Слова – сміття
Для мене він завжди лише –
Хлопчик для серцебиття!
#музика
Актуально, йопта! 🙂
“Я точно знаю в тебе тато влучний мисливець
Я знаю твоя мама точно замвоєнкома
Чому, скажи мені ти в жахливих снах не наснилась
Навіщо нас тоді спільний дружбан познайомив.
Якби мені тоді дали один тільки натяк
Я б замість Люсі називав тебе завжди Надя
Тепер благаю відпусти, не хочу, не треба
Ми родичі, я наполягаю, що я твій дядя.Хвилюватися немає причин, як дають, то бери
Якщо б’ють, то біжи, кричи.
Технологія проста: ким би ти не став
Зранку встав, присідай до ста і читай устав.
Телебачення і в день і в ночі
Дорогі глядачі, нам сюди надішліть листа
Ми його тут покладем в лото трон
Ви програли, пардон, селяві, і живіть до ста”
#музика
“Скільки думок, скільки непрошених
Скільки зерна та й не пророщено
Скільки машин назавжди зламаних
Скільки людей на моїй пам’яті”
Сиджу, знову згадую людей. Захотілось чогось такого написати від себе. Від себе нічого не вийшло, але згадав що вчора в Дайрях наткнувся на нову композицію. Одразу захотілось почути її наживо, бо думається, що наживо має звучати досить круто.
Мабуть в ній сказано навіть більше, ніж міг би сказати я. Кому? Собі…
Люди встають і одягаються
Люди назад не повертаються…
#музика
“Сум, біль,
Я закриваюсь часто в своїй голові.
Твій бій,
Запрошуєш коритись руки у крові.
Наш гнів
Використовують уміло проти нас,
Мій спів
Розпалює вогні, а я погас,
Терпи, тримай, стисни зуби.Знай, всередині мене давно йде війна,
Знай, знай, знай.
Втратив голос, закричав та лопнула струна
Грай, грай!”
