#музика
“Скільки думок, скільки непрошених
Скільки зерна та й не пророщено
Скільки машин назавжди зламаних
Скільки людей на моїй пам’яті”
Сиджу, знову згадую людей. Захотілось чогось такого написати від себе. Від себе нічого не вийшло, але згадав що вчора в Дайрях наткнувся на нову композицію. Одразу захотілось почути її наживо, бо думається, що наживо має звучати досить круто.
Мабуть в ній сказано навіть більше, ніж міг би сказати я. Кому? Собі…
Люди встають і одягаються
Люди назад не повертаються…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.