Певним сенсом, гроші є гроші. Хоч куди б ми не збирались далі. Тож..може воно того варте? Всяк, стільки грошей я не зможу заробити десь за такий короткий час. Плюс інші від мене відчепляться зі всякими роботами. Чим погано, на?..
А не вийде то не вийде. Там будемо вже думати..
Знаю, як певній людині важко читати безліч негативних думок тут, але це таке собі відображення внутрішнього світу у зрізі останніх подій в житті. Я думав, що після переїзду зникне блог і якось лишити Нотс, але Нотс, так само, зникне як і ОФУ. Буде інше, буде інакше. Буде без старих людей там. Буде чеською. Буде інший світ. Мене тішить ідея, що я виріжу скальпелем все своє життя до 40 років, щоб почати нове. З якимись певними контактами, але не більше. Взагалі, я б лишив максимум 5 людей, яких знав. І то, здається, це забагато. Якось Дар’я одна. В іншому…я питаю себе, кому я потрібен такий, який є? І не знаходжу в собі відповіді на це питання. Не хочу засудження, не хочу зайвих питань. Саме для цього і потрібен скальпель.
Мені подобається оцей блог, наприклад https://www.tumblr.com/redpanther23/ – життя людини, образ, творчість, машина. І хочеться щось таке. Жити сьогоденням, мріями, планами. Десь їздити, щось бачити, знайомитись.
Іноді здається, що це навіть не стільки про плани, а така собі обіцянка комусь. Виборювання права на своє майбутнє. Ти кажеш, на що ти згоден. Що ти будеш робити, як ти будеш жити. Що зміниться в тобі зсередини і ззовні. Скільки кроків готовий зробити, яких раніше не робив, щоб мати те, чого хочеш.
Я розумію ціну і час, які слід буде віддати. Десь п’ять років на робочому контракті, ВНЖ, вивчення мови, здавання на права, на громадянство, вивчення традицій, середовища. Це великий і довгий шлях. Але це буде шлях до себе. І все це, що відбувається зараз, це не “перед”, це вже теж частина того шляху, котрий веде тебе до мрії. На початковому етапі важливо вижити і не накосячити, зробити підгрунтя для свого майбутнього. І просто йти до своєї цілі, по маленьких кроках.
Телефона вже більш достатньо, щоб не закидати фото творчість. Буду знаходити час, розвиватись, відволікатись. Хто зна, може в майбутньому саме фото стане для нашої сім’ї одним з основних джерел доходів. Чим погано їздити Європою своїм “запакованим” Трафіком, фотографувати, зустрічати нове, і…просто жити?..чи так багато нам треба?..
З часом речі починають сприйматись по іншому, так і зараз. Трішки менше про рокстар, трішки більше про лівін фрі, а тому це:
..We ain’t got no money
We’re just living free
I just wanna be a rockstar, baby
Be a love fuelled junky
Live out movie scenes
I just wanna be a rockstar, baby..
Більше про завтра. Звісно, хочеться щоб це “завтра” було не десь у неосяжному просторі, а наступним ранком. Прокинутись разом у іншій реальності. Хай і з незвичним графіком, та…що таке робочий графік у порівнянні з напів-в’язничними правилами?
Коли в мене починають з’являтися сили для інших, є розуміння що потрошку одужую. До повного одужання у всіх сенсах ще далеко, плюс фюзеляж надто вже побитий.
Легше жити і прокидатись, коли маєш ціль. Плани якісь. Тут є певна двійність. Чи може будувати плани людина, котра ще пару постів писала про “застрелитись”? Цілком. Просто це дві зовсім різні людини і різний розвиток подій. Тобто, легше говорячи, буде або так, як хочу я, або ніяк. Або я служу так як хочу і там де хочу, або не служу зовсім. Бачите, нічого важкого в моїх, здавалося б, взаємовиключних твердженнях..
Чи замислювались ви колись, з якою музикою асоціюється ваше життя? Повсякдення. Чи “вся дорога” в цілому? В мене завжди так, і кожен день з чимось асоціюється. Люди асоціюються, події. Навіть спогади мають свій саундтрек. Продовжувати читання Якщо твоє життя – кіно, який би в ньому був саундтрек?..
…забудь про макияж.. Продовжувати читання Еб…шь, Альбина, еб…шь…
..і Корсунь непоганий варіант. І звучить мило, і природа є. Ще б хоч один з варіантів будинків підійшов, і…”можливо це і є саме те. Те що мені так треба..”(с)Ostriv
Ото побачив і ото прям…от…ото от. Продовжувати читання Закохався в проект
За часів, коли прогулянки рахувались не “фігасімипройшлі12тисячшагов”, а…
Вираховувались по мапі 2Гіс’у. Бо ж..які там в сраку крокоміри? Ніжки записували відстань краще, ніж пристрої…
Якби я доїхав до Одеси, то, мабуть, щоб спробувати відтворити цей маршрут. Типу “слабо?” 🙂
Для мене миття посуду вночі то не про роботу, то про медитацію. Стоїш, миєш, і щось собі розмірковуєш. Бо голова від іншого вільна.
Стояв и розмірковував про концепцію тої самої Уті. З бажанням зрозуміти чи існує вона і яка саме. Колись я казав – роверів може бути рівно стільки, скільки ти знайдеш “для чого вони тобі”. Прийшов до думки, що Утя могла б повноцінно замінити Норку. Тобто, більш зручний багажний відділ (теоретично з можливістю перевезення пасажира). Якщо їздити по дорогах – то цілком достатня для наших поїздок. Якщо їздити десь стежками – то бажано поміняти резину, але в іншому – Норка мені здавалась трішки завеликою для мого зросту, та й кортіло спробувати 27.5″ колеса. В Уті досить багато вільного місця під різний концепт електробайку.
Тож, можливо і дійсно є сенс подивитись у бік того, щоб замінити один на інший. Це і по грошах легше, і загалом…стає більш зрозумілим “нащо”.
Часом напишу щось у основний блог, а потім сам собі голову ломаю. Як і з тими роверами складними. Треба воно? Ні. Цікаво? Так. Але цікаво, скоріш, не у площині “зібрати аби зібрати”, а щоб воно коштувало копійки, а за фактом було дорогим.
Мабуть, я просто кожен раз знаходжу собі ціль, щоб чимось зацікавитись. Бо ж ми йдемо, поки є до чого. Хоч це і сюр, але якби ми вдвох на таких могли їздили, то…це б реально закрило питання транспорту у місті, куди ти приїжджаєш по справах. Бо ж відносно легко, відносно компактно і завжди з собою. У сумці-переносці виглядає звичайним вантажем за який с тебе не спитають. Тож таке.
Головна проблема в тому, що я не знайшов донора, на якому б хотілось зібрати. Грець з нею, з ціною “як за дві Норки”. Що ще гірше – ціна майже як на Фелт. ФЕЛТ!!! Тобто мій сталевий і важкий красень і…оце ось? Уф…часи…
Буду моніторити вторинний ринок. Хто зна. Загалом, на щось схоже з нових це Outleap Bern за 12500 і його брат Outleap Zion за 15800 з гідравлікою. Перше не те щоб дорого, друге не те щоб не дорого. Нагадаю. Norco Storm 3 – близько 8000 грн. Felt Little Bastard – близько 13400 грн. Schwinn Town & Country – 6000 грн. Mifa – 8000 (8600?) грн. Це все приблизно, наскільки все пам’ятаю. Але ж і так зрозуміло, про що я 🙂
Norc’а взагалі моя гордість. Не дарма Олександра підбила її взяти. Але гордість скоріш у тому вигляді “єБайка”, котрим вона стала. Гарно виглядає, гарно везе, з електрикою і всім вийшла у смішні на той час гроші. Чи, скоріш, на нинішній час…зараз в магазині стартова ціна такого ровера та ж, що Норка вийшла з електрикою. Наче вона навіть дешевше вийшла…