Позначка: творче

I Am Find the Cure…

Після деяких людей у нас настають етапи, коли нам потрібно відійти від них. Знайти себе. Знайти ліки в собі. Творчість це ліки. І саме в ній слід шукати спасіння. Продовжувати читання I Am Find the Cure…

А в наших втомлених очах відбивається світанку сонце..

Нехай мої холодні руки зігрівають твоє лице
А ми сумні і п’ять хвилин, як незнайомці
Та мої руки досі на твоїй щоці, на твоїй щоці…

Продовжувати читання А в наших втомлених очах відбивається світанку сонце..

Ретро (Contra)

Я хотів би коротко написати «хто знає, той знає», але, мабуть, поясню. У моєму дитинстві була консоль, здебільшого відома як Денді. На ній є гра «Contra». Якщо на титульному екрані ввести «вгору вгору, вниз вниз, назад вперед, назад вперед, B A, Start», то в грі з’явиться тридцять життів. Це також відоме як “код Конамі”.

Я носив в голові цей проект кілька днів, але все не знаходив часу (чи можливості, через обстріли) для того, щоб розмалювати нігті. Що цікавіше – вчора відбувся сильний обстріл, який знищив місцевий відділ поліції. Тож…мабуть, ця робота знайшла інший, більш глибший сенс – зараз, нам всім необхідні ці самі “додаткові тридцять життів”. Не важливо, врятованих, або не втрачених.

Нещодавно, одна людина сказала мені, що хоче менше думати про війну. Мати менше “війни” в своєму житті. Фактично, на тому наші шляхи і розійшлись. Бо я не хочу мовчати про те, що мене оточує. Я хочу вносити в це свої сенси, але якщо для неї війни немає – ок. Бо я в ній живу. Тож, фактично, для неї немає мене.

No Way Out

Це третя творча робота на пісню гурту Halflives і, що важливіше, третя робота на пісню з альбому “How Much a Heart Can Take Before It Breaks”. В мене була мрія зробити по роботі на кожну пісню з нього. Продовжувати читання No Way Out

Чом би й ні?

Мені не дають спокою слова Вінні про те, що її лякає моє хобі “переодягання в жінку”. Я пояснив їй і ми зрозуміли один одного, що це не є хобі в переодягання, а про створення образу, який я використовую для зйомки. Тобто мені потрібна модель – і я нею стаю. Але внутрішні “інь-янь” постійно чимось незадоволений, так сталось і тут, коли я вчора лежав у ванній після творчості і думав над тим, що…я терпіти не можу свої брудні (після роботи) руки.
Я відчуваю себе якимось мужланом, котрий ходить у рваному одязі, постійно п’яний, брудний. Внутрішньо мені стало гидко від розуміння, що я не можу зробити так, щоб після роботи я був “гендерно нейтральним” – тобто простим чоловіком з просто чистими підстриженими нігтями. І я пішов від зворотного – якщо є те, що видає в мене “надто чоловіка”, слід щось протипоставити йому. Тому вирішив спробувати фарбувати нігті. Не в тому сенсі, що робити манікюр, фарбувати все в якийсь один колір. Ні. Мова про декорування. Сьогодні, як приклад, я нафарбував по половині двох нігтів на кожній руці. Бо мені здалось цікавим, що воно буде виглядати з одного боку пофарбованим, з іншого “з відтінком” того що я десь тріснув по пальцях молотком, і ніготь почорнів.
Це не означає, що я постійно і кожен день буду видумувати щось нове – ні. Але якбо буде виникати бажання, чи ж буде якась ідея дизайну – я буду її втілювати. Бо це я – це частина мене.
Все частіше нагадую собі Діззі з Гілті Гір. Навіть була думка зробити татуювання саме з нею, на одній половині крила там де Некро написати “Сейнт”, на іншій з Ундіню – “Креа”. Хто зна, можливо колись…

Загалом-то, воно працює…

Правило “не їж там де сереш” змушує розділяти блоги, бо ж десь треба писати думки про те, наскільки виправдовують себе ті чи інші речі. І…постінг на Реддіт виправдовує. Опустимо історію про “ефект Реддіта”, але це досить непоганий метод для отримання аудиторії на сайт. Особливо коли розміщуєш свою ж творчість по тематичних сторінках.

Взагалі-то така “реклама” у багатьох спільнотах заборонена. Типу тебе банять, якщо ти розміщуєш контент, коли в профілі вказана хоч якась адреса. І ніхто не дивиться на те, що це не має ані прямої, ані іншої монетизації. Ну…принаймні, мені поки що моя творчість не принесла якогось доходу 🙂

Було б круто знайти “творчих друзів” з різних куточків світу. Можливо це б полегшило переїзд кудись. Хоча про це ще зарано говорити. Але все може піти швидше ніж думалось, бо ніколи не знаєш що буде завтра…

Вибірковість

Мені подобається розфарбовувати свої роботи. Створювати з двох щось третє, нове…це один з прикладів… Продовжувати читання Вибірковість