Є речі, за які я себе питаю “і як тобі потім не соромно?”. Продовжувати читання Це все просто мій стиль.. (>_<)
Позначка: українською
Наполягайте 12 годин…
Щоб вам було зрозумілим, чому я додав наліпку у шапці блогу про допомогу з перекладом сайту…
Так от, краще попросити про допомогу, коли хтось знаходить якусь помилку у тексті, ніж…”наполягати 12 годин”. Машинний переклад від Гугла штука цікава, але слово “настоювати” Гугл не знає, або ж, сволота, не хоче вчити українську… 🙂
Це гарно…ще треба аргументи?…
Наскільки б не дуже…
..я відносився до творчості Jerry Heil зараз, настільки мені подобаються ранішні каверні роботи типу цьої..
Проблема української сцени в тому, що вона хоче бути “як десь”. І втрачає свою самобитність..
Задумався про
Можна довго і послідовно себе питати, чому я тоді не погодився на пропозицію Олексія, щоб я влаштувався десь в фірму, в якій він працював. Це схоже з ідеєю того, чому ми не переїхали у село, де поселився брат. Мабуть ще тоді я розумів, що це чуже життя. Чужа історія, чуже сприйняття. Чужий шлях.
Завдяки своєму шляху, я зробив багато речей, про які не завжди писав, але які робив виключно завдяки тому, що і як мені діставалось. Навіть допомога комусь, котру я роблю не беручи грошей чи щось мінімальне – це результат цього самого шляху. Те невелике, що ми вибираємо в житті, і робить нас тими, хто ми є. Головне завжди бути на своєму місці. В своєму житті.
Часом самотність
- не гірше, що з тобою трапляється. Значно гірше бути у середовищі, котре для тебе інородне.
Я приходжу сюди, і відчуваю себе вдома. Бо ж тут я сам на сам.
Люблю романтизувати всяку хню. От і зараз. Написав листа, видалив профіль, одне до іншого не відноситься, але в певному сенсі, бажаючи знайти в чомусь цей самий сенс, ти його знаходиш в якомусь кінцевому результаті.
Коли я починаю чекати чиєїсь відповіді – я перекреслюю спілкування, бо ж я стаю залежним від дій цього самого “когось”. Коли я залежним стаю від реакції чи думок – я видаляюсь, бо ж замість корисного використання свого часу, я просто сиджу і чогось чекаю. Це як життя, котре ти розумієш, що просрав його, тільки коли опиняєшся на дні пляшки. Тож часом є ще цей самий час замислитись – чи варто воно того… магічний спосіб перевести увагу в запису з себе, на когось іншого…
Сьогодні – горіхи, завтра – горіховий садок
Висадив сьогодні всіх цих красенів у садку на розсаду
По 2-3 штуки в лунку. Чисто теоретично, там близько 6 рядів десь по 12 лунок, в кожній по 2-3 горіхи. Досить непоганий старт, як на мене 🙂
Атрибутика..
..часто виглядає страшніше того, що ти зібрався знімати…
Гелловін такий Гелловін…
А як же зараз?
А зараз відсутнє.. Продовжувати читання А як же зараз?
Люблю нетипову зовнішність…
От як цей чоловік, наприклад..
В кожній людині можна щось знайти. Побачити щось цікаве. Часом можна побачити щось нове, якщо спробувати забути її лице, і подивитись наче вперше. Чи багато людей, загалом, замислюються над тим, як виглядають зі сторони? Маю не увазі не зовнішній вигляд чи парфюм, а як їх хтось бачить чи уявляє…бо в кожного ж своє сприйняття інших.
Хтось малює фарбами на аркушах, я малюю фарбами на собі…часом цікавий досвід, часом смішний (хто відмивався від чорної гуаші – зрозуміє) 🙂