Автор: revolytion

#думки #музика

“Я порожня, я подовжу
Твій кредит на кров і воду,
На тепло, що я проводжу,
Тільки будь зі мною довше…”

я хотів емоцій, але вони не ті. І от сижу собі «Красівий я в мєдном чайнікє», і розмумію що не розумію чого хочу. Звідки цей сумбур сприйняття і перемінливіх настроїв? Я не скидую все на осінь, хандру, депру. Мені подобається осінь – є що знімати.

Може невірне налаштування, і..мені потрібно менше людей? Всі сили пустити у творчість і буденну роботу? Можливо.

Ніколи не буде так як я хочу. Ніколи люди не будуть в той час такими, а в цей іншими. Ніколи я не зустріну тих, з ким буду бачитись більш менш часто і кого я буду хотіти бачити. І з цим треба вчитись жити і привчати себе до цього. Тренерувати…

Одного дня я з’їду з глузду через всі ці тренерування і трапиться шось погане, але зараз я цілком спроможний власними силами більш менш контролювати своє сприйняття речей, гнів, і інші плюшки що йдуть зі мною комплектом.

Епічно мати людей у близькому середовищі з тими самими іменами, втім котрі скоріш лікують, ніж травмують.