#365
Когда игровые загадки ты решаешь онли с помощью инструкций. Ахах…
Автор: revolytion
Day 45. “Ой мамо на свята…”
#365
Без 5 минут пасха, а значит мы обязаны были напечь пасок…и пиццу сделать…и омлетом добить все это дело…но на фото паски 🙂
Бонус 🙂
Day 44. Черное солнце
#365
“В багровых тонах расцвела паранойя
В соседней Вселенной случилась война…”
“Гидка, ніби горілка, зброя невдах”
#музика
Таки мабуть з “Середнього віку” для мене з’явився цей колектив 🙂
“Не бреши, будь-ласка, не бреши…
Не бреши мені… Я один із тих,
Хто побачив сенс виправдати все
І впав до брехні. Але більше ні,
Не бреши мені… Не жалій себе…
Бо сказавши «А» все одно колись
Скажеш гірке «Б» – і немає тебе.
Не бреши собі… Не врятуєш так
Білий наш літак крилами на схід
Тільки без брехні…
Все, що маєш ти — твоя чистота.
Не продай її, я благаю, ні!
Залишайся так…
Гнучка, немов гілка
Хитка, немов мій дах
Гидка, немов горілка
Зброя невдах
Гірка, ніби зрада
В голову ніби цвях
Ламка, ніби Лада
Твоя мені брехня…”
Мір кування.
#думки
Не дає мені спокою це питання. Як людина, котора з тобою майже не знайома, виставляючи тебе посміховиськом перед твоїми найближчими людьми, може вважати себе твоїм другом?
“Не сповільнюй певний крок
За тобою йде старий самотній
Вовк
Він читає по спині
Ти приймаєш дивні форми
На стіні
Ні! ні!
…”
Відповім на можливе питання деяких людей, так, мені не приємно когось від себе відрізати. Проте життя навчило, що значно дорожче для себе довірятись не тим людям, і в разі важкої ситуації залишатись наодинці зі своїми проблемами і світом. Ми знаємо, як це, коли людям не цікаво. Я не хочу більше мати поруч таких людей.
В текстах чиїхось пісень я часто кажу більше, ніж в постах.
“Не крути своєю головою вліво-вправо
Поки вовк з тобою
Дихати не маєш права
Ти і ти сама – твої єдині свідки
Може, з’явиться таксі нізвідки і врятує
Ау… Ау…
Темний і самотній дух,
Він ворог твій, чи друг?
Ух! ух! ух!”
Day 43. З Містер Проппер веселіше…
#365
Вікон миття до забуття
Держи врагов близко, а друзей далеко…
#no_more_sorrow
Первый коммент под видео, ахах
Обман зрения
#мысли
Порой мы видим то что хотим, а не то, что должны
Day 42. Почти мартовский кот
#365
Просто котик и дерево, дерево и котик. Звучит как “ну хоть это”, и…пожалуй кроме наведения порядка, сегодняшний день действительно ничем не отличился. Ан-нет, депрой. Но фото, изображающее ее, было ранее, посему увы и ах 🙂
Бувають такі моменти…
Я знаю, знаю..,”миті”…есть ли разница? Бывают моменты, которые понятны только мне. Когда ты натыкаешься на архив фото, хранящийся где-то там, в китайском облаке, уносящий тебя в далекий 2014..ты листаешь, поднимаешься выше. Новые даты, новые моменты…
Любопытная цифра 4. С ней мы были 4, без нее на момент нее мы были 4, сейчас вот снова 4. Что будет еще через 4? Будет ли что-то еще через 4? Рас 5 и я.
Смешно, когда с чем-то совпадают числа. И ты ищешь в голове закономерности. Но дело не в чертовых закономерностях, а в чертовых людях, которые тебя все равно не поймут…хоть десять хоть триста…хоть возраст христа…
Наверное в этом суть исполнителей, которые приходят к мнению, что даже когда тебя любит весь мир или думает, что знает тебя, по факту ты остаешься сам с собой и своими мыслями. Лишь ты и твои мысли есть то, что будут с тобой с первого и до последнего момента…