Минулого разу ця цитата у блозі була 4 роки тому. Щось змінилось?..
Кожен раз проходячи повз граблі чи дивлячись на них, я думаю “треба так покласти, щоб не вдарився сам чи хтось інший”. Здається, зараз щось типу того спостерігаю в себе відносно людей. Тобто я вже не задаюсь питанням “де?”, скоріш розмірковую над тим, як так пройти, щоб нічого не відрізало.
Загалом два шляхи. Тут доречно згадати про “Два пути – уходить или остаться, проще все забыть, вычеркнуть и потеряться”. От і в мене – перша реакція зникнути від подразника, друга..не звертати уваги? Мабуть.
Це як в Грім Дауні. Ти або пробіжиш крізь ядовиту територію і виживеш, або ж не добіжиш і…усьо. Так і тут. Ти або проскочиш крізь зону дискомфорту відносно людини і її світогляду і…далі можливо буде якась основа для спілкування, або згориш у вогні своїх принципів.
Мені не подобається, що в мене зараз немає опори. Тобто, людини, яка мала б певну долю стабільності, на яку я опирався. Типу знаєш, що в людини завжди щось постійно і на одному рівні. А коли навіть перша сходинка хитається, то що казати про всі інші?..
Світ живе хаотично, причому без різниці – війна в тій частині світу чи мир. Все змінюється, всі змінюються, і єдиний острівок стабільності – це ти сам.
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.