Oh, and if you think that I’m gonna fall off..

You ain’t wrong, you ain’t wrong, you ain’t wrong
But just remember I always get up
Won’t be long…

Коли був в частині, все мені кортіло знайти один заряджений патрон, бо ж.. “I got one inside the chamber, and it’s calling out my name”…

Об’єктивно, з собаками я там дружив більше, ніж з людьми. Бо вони завжди були раді мене бачити. Хоч і через те що я їх там годував. Котикам лив сметанку з підливкою, собакам мішав кашу або макарошки з м’ясом. Вірю, що Саня там їх теж радує їжею, тож я спокійний. Якби я туди разово поїхав, то Ведмедя забрав із собою, але там вирішили лишити мою військову форму, а особисті речі вислати поштою. Певним сенсом розумію чому, і може так і краще. Ба, більше я не буду пов’язаний з тією частиною. І можливо зовсім ні з якою взагалі. Військова професія почалась в закінчилась протягом 3-4 місяців. Хтось би навіть позаздрив.

Моя військова особистість вмерла десь там, у полях…може й воно і на краще. Намагався допомогти тим кому міг, але мене просто не вистачило на те все.

Was it all in my head?
Wasn’t meant to be
Thought I’d love you ’til death
Now you’re dead to me
I still fuckin’ hate you, hate you, hate you
What are you doin’ to me?
Thought I’d love you ’til death
Now you’re dead to me..

And that’s why I say..

You and me
We are like anarchy
For the whole world to see
See who we are
What we believe
Is not what they believe
And we can only be
Be who we are
And that’s why I say


You and me
We are like anarchy
Fuck your authority
I’ll make my own
If you fight me
You’re fighting a whole army
I make no apologies
If you push me too far
Who the hell do you think you are?..

З новою силою…

Три пісні

Цікаво, що зараз моє життя можна виділити трьома піснями. Тим, з чого я починаю прослуховування коли згадую про музику. Це The Emptiness Machine від Linkin Park, і Guilty і Waves від Yonaka. Тобто я б сказав, що саме моє життя зараз ними відображено для мене самого.

В цілому ж…мене зараз немає для нових людей. Тут, хоча б, зі старими розібратись..

“..I could be your Harley Quinn, baby, dive inIt’s exciting, if you don’t fight it..”

Шукаю рішення

Хотілося б квиток в один кінець. Коли ти щось зробив так, щоб це було безповоротно. Без інших варіантів рішення. Смішно, але чим більше ти будеш хотіти попасти в піхоту, тим більше до тебе будуть прискіплюватись і…загалом не візьмуть. Просто тому що ти їм не потрібен. Просто тому що їм потрібні інші. І загалом…

Ідея падіння відкинулась сама собою, бо ж навіть впавши з восьмого поверху і пролетівши 6-7, може вижити.

Для всього у світі потрібна причина, і, навіть,  якщо ця причина померти десь, вона, на жаль, не є вагомим аргументом. Інші причини мені важко намалювати. Та й чи треба?..

Чи то вчора, чи скоріш сьогодні, вибрав собі цифру три. Три зриви і все. Але що все? Що я зроблю?..вже думав навіть якось підговорити щоб по зброї здав тести, бо ж…бо…але навіть з тестами я не впевнений, що мені б ту зброю дали. Як от і зі статутами вийшло. Бо все не так як я буду хотіти. Бо ніколи не буває як…

Я не можу сформувати якось думку або шлях, куди я маю йти і до чого. Кінцеву ціль. Бо всі цілі вже не мають значення, про які я раніше писав. Ніякого переїзду, ніякого майбутнього. Бо його просто немає. Знову думав видалити блог, і може те було б і вірне рішення. Щоб закрити і це питання..

Чим більше тобі без різниці чи будеш ти жити, тим менше шансів не вижити. Парадокс…