Категорія: Фото

На зупинці..

8:04, кав’ярні ще зачинені, військторги теж, тож…вирішив погодувати голубів

Майже ніколи цього не робив, а тут і час є, і нагода – круасан без начинки. Наче знав, що для них і беру…

Згадалась пісня, точніше кавер, котрий полюбляв дуже..

Who are you Who am I?
is it real Do we touch the sky?
Nothing’s real – all disguise
Said the birds of paradise.
I’m afraid Can’t you see
Tell me where do you carry me.
You will soon realize Said the birds of paradise.


Flying home Flying home to the land that you once have known
To the peace that once was true for a little girl like you.
Flying home Flying home from a world that is made of stone
Till your heart is light and free like it once was meant to be.

Якщо ці голуби колись потраплять до тих, до кого я не потрапив – най передадуть їм, що я їх люблю і дуже сумую за ними.

Моя ж ціль піклуватись про живих.

Що ж….

Я б міг розчаруватись будь-якою камерою, окрім камери одного бренду. Тож чи могла це бути інша камера?..

..Hey there, how you been?
I’m the voice in your head
And I know you been aching
When you find me let me in
I got power in my hands and it’s yours for the taking..

В когось свято, а в когось..

“..паркан…срака..рівчак…сміття…рівчак…підйом…поля…сад…мошки..”

Загалом, то я, мабуть, візьму собі цей самий Oshiro 60/2.8. Надто вже він універсальний під мої цілі. Та й результат подобається – той випадок, коли без фільтра і дообробки подобається більше, ніж з фільтром.

It’s a Sony!

Насправді, якщо не рахувати Креатівів, Соньки перші “вуха”, котрі захопили серце. Той випадок, коли і живі записи лайвів звучать так, наче ти десь на концерті, і студійні записи, з потужним басом, звучать так, що ти хочеш той бас навіть зменшити. Причому це в навушниках, котрі коштують на Ебеї десь близько 30 баксів. І бездротові…і по дроту…десь 15 годин автономності. Про що ще мріяти?…

Але пишу ці думки з їх True wireless моделі XB700, котра й зовсім обійшлась баксів так у 21-22.

Були у нас і Перроти ціною більше 200 баксів, і десь такі ж самі Монстр Бітс. Але ніт. Вуха радують навушники за десяту їх частину..такі справи 🙂

Цей знімок досить старий..

..і тим не менш, викликає в мені певний смуток. З одного боку (технічно) знімок без фотошопу. Та й…хто Пейнт вважає фотошопом?..

З іншого, це мало бути зроблено 2 кадрами. Один зі свічками, інший зі мною. Історія мовчить про те, що чорний плєд чи щось на кшталт того ще мав не загорітись при цьому всьому, бо ж…було б не смішно вже коротше.

В той вечір результат не був такий як хотілося б, і довелось скористатись “чітами”. Тим не менш, це, знову ж таки, питання того що першочергово – метод чи результат?..

Здається, мені вдалось втілити щось “демонічне на мінімалках” 🙂

Світло для рослин

Не зовсім ультрафіолет. але…воно ним і не має бути. В інтернеті пишуть:

“Те, що робить світильник фітосвітильником – довжина хвилі світла, яку він випромінює. Для фотосинтезу рослини використовують світло в області активного фотосинтетичного випромінювання (PAR) з довжиною хвилі 400-700 нм. Пік ефективності фотосинтезу посідає червоний (600-700 нм) і синій (400-500 нм) спектри світла у діапазоні PAR. Було встановлено, що червоне світло сприяє фотосинтезу на стадії цвітіння, а синє світло сприяє зростанню рослин на вегетативної стадії. Було також встановлено, що ультрафіолетове та інфрачервоне світло сприяє зростанню рослин, і деякі виробники світильників включають ці невидимі довжини хвиль у свої лампи для вирощування.”

Тож, технічно, для росту рослин достатньо “правильного” синього і червоного кольорів. В моєму випадку це 4 червоних-2 синіх. Скоро приїде профіль і будемо майструвати лампу. Поки на одне вікно, згодом, можливо, і на друге..

Не соромно

-1 запобіжник в копілку. М?

Думав, з якої сторони почати цей пост. Вирішив почати з кінця. Моя творчість буває різною. Часом дивною. Часом неприємною (комусь). Але вона моя. Сутність кожної людини полягає в тому, щоб бути такою, якою вона є, а не якою її бачать чи хочуть бачити. Всі цукерки різні і не завжди знаєш, яка буде в тому чи іншому фантіку. Моя творчість буває і такою:

І мені було соромно за свою дивакуватість. До сьогодні.

Сьогодні прийшов сусід, і…запропонував собаку. Він охотнєк. А собака, бачте, “нє охотіцца”. Запропонував. Помісь лайки з вовком чи щось таке. Коротше…каже “як ні, то мені доведеться її пристрелити”. Певні люди знають причину, за якою я ніколи не погоджусь брати собаку, “історію сім’ї” якої я не знаю. Тож відмовився.

До мене довго доходить. Я довго обмірковую. Але зараз я не розумію, чому мені має бути соромно за творчість, а комусь не соромно вбити, а не випустити кудись, собаку, котра “йому не підійшла”.

Завжди є з чим порівняти, і це, мабуть, найдоречніше порівняння.