Позначка: блог

Маленькі роботи

Я ніколи не сприймав дописи у блог як щось велике. Навпаки. Коли ти починаєш вести новий блог (а я ще пам’ятаю, як це відбувалось з OFU, більше 10 років тому), ти думаєш “окей. Це допис. Але він лише один. Кому буде цікавий один допис? Їх має бути багато! Лише тоді кожен знайде щось своє! І буде повертатись до тебе”. Але зараз я замислився над тим, що кожен такий допис це велика робота. Це велике досягнення. Це те, що вже є і буде в цьому світі, і з часом люди будуть повертатись до нього. Якщо він корисний. І так відбувається зі старим блогом, де в мене читають статті котрі були написані кілька років тому, а стали актуальні саме зараз, під час відключення світла.

Кожна стаття це велика робота. Навіть якщо вона наспіх написана – головне сенс, який ти в неї вкладаєш. А успішно написана стаття може зробити твій блог відомим як якась відома пісня, котра відгукнулась в серцях багатьох. Тож не варто недооцінювати кожен окремий допис.

Українські реалії хостингу

Хостинг Ukraine дозволяє в своїй адмінці блочити доступ кадрам з певних країн (привіт, русня і білорусня). Інший сайт на закордонному Дрімхості. Питаю у підтримки “як у вас можна заблочити доступ з певних країн?” – сказали, що використанням…плагіну для Вордпресу.

Ось вам і особливості підходу до клієнтів. Бо наш хостинг знає, наскільки важливо блочити доступ русні до наших ресурсів. Такеє..

Notes 2.0

Ми міняємось і змінюються плани. Щось змінилось? Так.

Я не хочу ділитись по планах, але зрозумів що в мене є більш ніж 10-річне портфоліо. Це думки, статті. Певний багаж, котрий мені ще може знадобитись поки я стану на ноги і розкрию крила. Тож будемо йти далі.

Я так само ділюсь думками, але іншою мовою, в іншому місці. Там де мені комфортно. Думав, як поєднати ці два світи, але зрозумів що не хочу цього робити. Не через хуйове сприйняття українцями певних речей, бо якось пофіг. Просто, бо в мене маю бути я. І мені значно цінніше, щоб мене бачили і сприймали тим. А якщо вже у нас тут театр, най…і назва буде відповідна. Як дань…моді?..мабуть..

Самопокращення

Помітив останнім часом, що коли пишу якісь записи у основний блог, типу останнього, намагаюсь якось “виправити” манеру написання. Перечитую, переписую, виправляю. Спроби навчитись доносити свої думки і інформацію у більш зрозумілій формі. Більш правильній? Можливо. З іншого боку, я не йду на якісь курси. Не читаю літератури по “правильному написанню”. Бо на мою думку це саме “правильне написання” є “сухі” тексти. Коли все вірно, але чогось немає. Чогось свого.  І от, якщо так подумати, це саме “своє” в кожного…ем…своє. Тобі або подобається манера написання, або ні. В якомусь сенсі, мені важче українською доносити всі ті думки, що в мені є. В тій формі, в якій я це бачу. Навіть гра слів не та. Точніше фрази часто ламаються.

Здебільшого, “мої читачі” це або знайомі, або ті, кому потрібна технічна інформація. Обидві категорії отримають інформацію в будь якому вигляді, тож…

Мабуть, тут більше перфекціонізму. Просто хочеться, щоб все виглядало так як ти собі уявляєш..

2373

рівно стільки записів в цьому блозі. Рівно стільки ж я планую відредагувати. Видалити зайве в тексті (картинки що повторюються), видалити зайве в блозі (музику, що перестала бути актуальною).

Це найбезтолковіша ідея, бо…кому той блог треба? 1600 людей на рік в найкращі часи…але по-перше я людина принципу, по-друге…хай хоч десь буде порядок. А сьогодні час спати…

Блог як жива істота…

З часом потрошки одужує після складної операції. Важко сказати, чи була “пухлиною” та стаття, але ж всі ми розуміємо, чому вона була видалена.

Тим часом, хромбук показує свої “пазурі”. Точніше не він, а залізо відповідно до моніторних 2560*1080. Не витягує, тому певні символи продруковуються кілька разів. Скоро прийде щось більш юзабельне, а поки так..

Знайшов таки дешевий інвертор 36-220 на 500 Вт. Щастя є…