Позначка: роздуми

Творчість проти ШІ

Зіткнувся з деякою часткою хейту щодо людей, які створюють свої роботи за допомогою ШІ і…задумався, а як я взагалі сам до цього відношусь?

Що таке творчість? У моєму розумінні творчість – це процес, під час якого ти своє бачення світу та речей втілюєш у чомусь, створеному твоїми руками чи іншими частинами тіла (опустимо абзац про генітальних художників, сьогодні не йдеться про це). У творчості ти можеш використати різні інструменти, які дозволяють тобі розкрити твою ідею. Тобто, чудово мати в наявності 5 різнокольорових ручок для малювання, але краще мати цілу палітру, яка дасть тобі більше градацій (“сірого”, ха-ха. Я знову в той же степ). Але де тут ШІ?

Сам я часто користуюсь різними фільтрами. Зокрема тими, що у камерах. Я навіть чітко розумію, що я можу в тому чи іншому вигляді отримати на тій чи іншій камері, а що ні. Для мене камери різних виробників це “різні набори фарб”, якщо так можна сказати. Я або заздалегідь знаю, який результат хочу отримати, або оцінюю виходячи з того, що маю на екрані до спуску кнопки затвора. Камери від Олімпуса мають у цьому плані “хитрий” режим, коли робиться знімок відразу з усіма можливими (або вибраними) фільтрами. Читерство, але що ж.

Чисто технічно створення контенту за допомогою використання ШІ не є створенням як таким, а здебільшого використовується первинний матеріал (що в споконвічному вигляді називається крадіжкою авторських прав, і не дарма на Девіанті є навіть пункт, який уточнює, що твої роботи не можуть бути використані в базах ШІ). Тобто, коли я створюю щось за допомогою своєї камери, нехай і з використанням фільтрів або ж з пост-обробкою в редакторі – я створюю початковий продукт. Вихідний код. Ті ж, хто може використовувати мою роботу і змінити її за допомогою ШІ є в кращому разі шахраями, у гіршому…людьми, які видають себе за тих, ким не є. Вони не є творцями, тому що суто технічно вони не беруть участь не у створенні оригіналу, не у створенні “плагіату” на тему оригіналу.

Кожен з нас може сфотографувати 151 кульбабу, розмістити ЇЇ у профілі, і вважати, що він великий фотограф. Що ж. Він зніме лише “ще одну” кульбабу, але вона все одно буде унікальною. Як і кожен із нас унікальний своїм зовнішнім виглядом, голосом, інтересами. А контент, створений за допомогою ШІ, це щось подібне до “овечки Доллі” (пошукайте в Гуглі).

Тому я не бігатиму по профілях і засуджуватиму людей за те, чим вони займаються, але й творчого підходу я в цьому, водночас, не бачу…

Дивно стикатись з ситуацією…

..коли в тебе зовсім немає грошей. Тобто зовсім-зовсім..коли на останні гроші береш пару пакетів крупи для котів і два хліби. Коли розумієш, що на кредитці баланс вже почав йти у мінус. Коли смажена картопля на обід не найгірший варіант, бо можна заправити її останнім перцем з огороду, приправити спеціями, додати трішки кетчупу і отримати цілком собі страву! Бо ж варіантів не дуже, і у хід пішли навіть консерви, котрі лежали як НЗ (бо хто ж буде зараз купляти ті консерви по 50-60 грн?).

Це ситуація на кілька днів. Гроші будуть. Щось куплять і все буде норм. Але мені завжди було дивно дивитись на нас зі сторони. З одного боку у нас є багато того, що є не у всіх. От, наприклад, найближчий сусід з відеоспостереженням (яке так само є у нас, і немає у сусідів поруч), має мурований паркан висотою з наш будинок. У нас є кілька електро-роверів (саморобних, не тих що по 2-5к баксів), але немає машини і навіть прав для керування нею…

Я завжди сприймав гроші чимось простим. Типу – є, значить ок. Немає, значить такеє. Мені завжди було шкода що людей легко перевірити грошима, просто давши їм у борг, і коли вони забувають їх повернути (Олексій, хоч то була й допомога по ситуації, але я пам’ятаю свій борг. Так само як пам’ятаю як нам допоміг тут сусід, коли ми переїхали, і нічим не відплатили, бо ж “ми в селі”).

У НН є слова про “Закипает вода в котле, я ломаю свой легкий хлеб.” – і мій “хліб” завжди чи майже завжди був легким. Але й так само було легко комусь щось подарувати чи допомогти по можливості.

Шкода, що у багатьох людей життя важче. Шкода, коли когось вбиваюсь через пару копійок. Шкода, що часто люди думають про гроші більше, ніж про щось інше, бо нерідко без цих самих грошей люди не можуть купити собі ту ж саму буханку хліба. Мабуть я мав би більше допомагати тим, хто того потребує, виходячи з того що часом маю трішки більше ніж вони. З іншого боку – наче завжди намагаюсь підтримати людей у тому, що дозволить їм заробити на той самий хліб. Шкода, що не завжди вдало допомагаю…але ж хто не помиляється…

Мабуть треба започаткувати традицію. На Новий рік чи десь поруч (Миколай?) допомагати/дарувати комусь якийсь інструмент, котрий дозволить йому заробити копійку. Хотілось би вірити що такі речі мають продовження. І якщо ти комусь так допоможеш – він зробить це далі. А той ще далі. А якщо вже й не зробить, то і так непогано. Бо ж комусь та стало легше..мабуть в цьому, в певному сенсі, є цей самий сенс життя – допомагати іншим жити легше. Я так думаю..