Творчість проти ШІ

Зіткнувся з деякою часткою хейту щодо людей, які створюють свої роботи за допомогою ШІ і…задумався, а як я взагалі сам до цього відношусь?

Що таке творчість? У моєму розумінні творчість – це процес, під час якого ти своє бачення світу та речей втілюєш у чомусь, створеному твоїми руками чи іншими частинами тіла (опустимо абзац про генітальних художників, сьогодні не йдеться про це). У творчості ти можеш використати різні інструменти, які дозволяють тобі розкрити твою ідею. Тобто, чудово мати в наявності 5 різнокольорових ручок для малювання, але краще мати цілу палітру, яка дасть тобі більше градацій (“сірого”, ха-ха. Я знову в той же степ). Але де тут ШІ?

Сам я часто користуюсь різними фільтрами. Зокрема тими, що у камерах. Я навіть чітко розумію, що я можу в тому чи іншому вигляді отримати на тій чи іншій камері, а що ні. Для мене камери різних виробників це “різні набори фарб”, якщо так можна сказати. Я або заздалегідь знаю, який результат хочу отримати, або оцінюю виходячи з того, що маю на екрані до спуску кнопки затвора. Камери від Олімпуса мають у цьому плані “хитрий” режим, коли робиться знімок відразу з усіма можливими (або вибраними) фільтрами. Читерство, але що ж.

Чисто технічно створення контенту за допомогою використання ШІ не є створенням як таким, а здебільшого використовується первинний матеріал (що в споконвічному вигляді називається крадіжкою авторських прав, і не дарма на Девіанті є навіть пункт, який уточнює, що твої роботи не можуть бути використані в базах ШІ). Тобто, коли я створюю щось за допомогою своєї камери, нехай і з використанням фільтрів або ж з пост-обробкою в редакторі – я створюю початковий продукт. Вихідний код. Ті ж, хто може використовувати мою роботу і змінити її за допомогою ШІ є в кращому разі шахраями, у гіршому…людьми, які видають себе за тих, ким не є. Вони не є творцями, тому що суто технічно вони не беруть участь не у створенні оригіналу, не у створенні “плагіату” на тему оригіналу.

Кожен з нас може сфотографувати 151 кульбабу, розмістити ЇЇ у профілі, і вважати, що він великий фотограф. Що ж. Він зніме лише “ще одну” кульбабу, але вона все одно буде унікальною. Як і кожен із нас унікальний своїм зовнішнім виглядом, голосом, інтересами. А контент, створений за допомогою ШІ, це щось подібне до “овечки Доллі” (пошукайте в Гуглі).

Тому я не бігатиму по профілях і засуджуватиму людей за те, чим вони займаються, але й творчого підходу я в цьому, водночас, не бачу…

Souls like you

Задумався, що на Девіант я шукаю не людей. Не творчість. Я шукаю душі. У моєму розумінні творчість кожної людини це відображення її душі. Не важливо – світле чи темне. Колись я почув фразу про “у темряві краще видно світло” – і це саме про це.

Творчість може показати як душу, так і якусь недалекість. Це, знову ж таки, не про погане. Просто щось нам подобається, а щось ні. Буває так, що тобі подобається половина душі людини, а інша половина ні. Неважливо.

Якщо мене чіпляє робота, яку бачу на головній сторінці, я зайду в профіль і подивлюся на інші роботи. Наскільки мені зрозумілим є стиль автора. Сумежні кути з тим, що відбиваю я. Смішно спостерігати, як твої різні сторони знаходять відгук в одній людині.

Цитата фром Девіант

Дуже сподобалось і зацікавило…

«Мережа Індри — це глибока й витончена метафора структури реальності. Уявіть собі величезну сітку; у кожній точці перетину є дорогоцінний камінь; кожен дорогоцінний камінь абсолютно чіткий і відображає всі інші дорогоцінні камені в мережі, як два дзеркала розміщені один навпроти одного, відображатимуть образ до нескінченності. Коштовний камінь у цій метафорі означає окрему істоту, або індивідуальну свідомість, або клітину, або атом. Кожен коштовний камінь тісно пов’язаний з усіма іншими коштовностями у Всесвіті, і зміна в одному коштовному камені означає зміну, хоча й незначну, в кожній іншій коштовності». — Стівен Мітчелл, Просвітлений розум

Вже писав і повторюсь…

..Девіант наймиліша соціалочка з точки зору..моральної підтримки, чи фзсь як назвати…щось подивився – отримав натхнення. Відмітився в когось, в тебе хтось відмітився…і ти такий “атататаприємненькоооооо”…розмістив котика – тобі накидали лайкашок і норм. Серед тих хто накидав знайшов ще парочку цікавих людей для себе…

І хоча кількість підписників нічого не значить там, тай загалом, але сьогодні їх там в мене стало більше сотні. На моїй пам’яті це рекорд по кількості людей десь на мене підписаних. Може, якби я був не таким гімнюком і не видалявся звідкілясь, то десь було б і більше, але ж я гімнюк, і…це ще один доказ, що найбільш комфортна і приємна для мене атмосфера саме там…

До речі, найбільша кількість опублікованих мною знімків теж там…тобто тут https://www.deviantart.com/revolytion

Люблю Девиант

Думаю, даже когда-то на эту тему напишу большой пост. Пока что (в моем восприятии) Девиант – это самая лояльная площадка, особенно для творчества, причем любого. Раньше это больше был ресурс о художниках, сейчас фотографов также много на нем. Нравится атмосфера. Там даже “лайки” воспринимаются иначе. У тебя есть понимание что ты не просто ставишь отметку, а к тебе не редко приходит человек и благодарит тебя за то, что ты…м…”вподобав” (нет такого слова в русском, а в украинском есть) его работу. Забавно и мило.

Еще милее, что есть как обычный контент, так и “взрослый”, и иногда это тоже “письки на разворот”, но очень много творческих людей. Люблю такую тему. Если вы что-то создаете – очень рекомендую туда затусить. Это как Дайри времен нулевых…

Комфорт або “…хоч комусь ходити в кедах потрібно”

Что вообще такое комфорт? Что такое комфорт во время войны? И в целом?..

Для меня комфорт – это список наблюдаемых на Девианте. Это список, в котором ты наблюдаешь чье-то творчество. Иногда взаимно, иногда нет. Не важно. Ты вдохновляешь, уходишь в чей-то мир. Ты находишься где-то там…тебе нравится это странное чувство, будто тебя понимают. Будто тебя слышат и слушают…чего не всегда можно найти вне…почему-то вспомнилась эта композиция…

====================================

Я тобі не пропоную долити в келих
Я тебе не пропагую ходити в кедах
Та допоки будуть вилиті з срібла
Хоч комусь ходити в кедах потрібно

Я собі не пробачаю такого кроку
Я тобі не обіцяю легкого року
І допоки небо держать тополі
Я тобі бажаю легкої долі
Й важкого року