Хотів написати гарну поему на тему того, що “іноді приходиться вибирати”, і…напишу її. Це ж я, кмон! Куди від себе подінешся?..
В певному сенсі, завжди “своїх демонів ліпше мати при собі”. Бо ж колись настане день, і..те все втратить будь-який сенс. Просто тому що від тебе самого нічого не лишиться.
Мабуть, це невеличкий крок у бік “примирення з..”, можливо спроба легітимізувати те все, що завжди було десь поряд. В будь-якому випадку, I’m breaking the habits tonight…і це може не спрацювати. І тоді я обісрусь. Але то буде потім, а зараз я на вершині хвилі.
Досвід з Дар’єю показав, що часом мої датчики дають похибку, і ти не можеш розпізнати щирість у словах і починаєш собі домальовувати. Тут, фактично, і домальовувати не треба. Ти просто, виходячи з власних відчуттів, починаєш “дофарбовувати” все, засноване на пам’яті рівня Windows 95.
“So they kill another dream
Feed on my self-esteem
“Well, hey, kids, this is showbiz”
Starving artists have to die
So pigs can learn to fly
On our dime, this is our time (ooh)
Another man in the Hollywood land with the shady plan
Gonna take advantage of you, who knew
So they kill a million dreams
To get a billion streams
Well, hey, kids, this is showbiz (ooh)..”
Моє рішення може бути десять разів неправильним, але це не робить його менше моїм. Тож, хоча б закриємо, для себе, це питання. Здається, зараз для того саме час..
Я своє питання закрив…а ти?..
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.