Був у дитинстві одноіменний серіал. Він якось дуже асоціюється з тим, що відбувається у житті. Тож…чи боюсь я темряви?..
Моя шизофринічна сутність веде мене до того, що я як той маніяк…запасаюсь крупами, щоб вистачило до і після смерті. Ну…крупи то умовність. Скоріш тим, що може допомогти жити у реаліях без світла. Тому, хоч ми і без генератора, але 5 сонячних панелей (частина на продаж), 6 акумуляторів до велосипедів, 3 самопальні акумулятори під освітлення і зарядку, кілька перетворювачів 36-12-220 Вольт, контролерів заряду батарей і іншого. Відчуття, що в мене є пристрій під будь-яку потребу. Легше жити? Відносно.
Хочеться, щоб не дивлячись ні на що, для моїх близьких і мене були найбільш комфортні умови життя, наскільки це в цілому можливо зараз зробити.
Мабуть, зараз в мене є відповіді на більшість питань, ніж будь коли. Чи боюсь я темряви? Мабуть. Але не тої що ззовні, а тої, що всередині. Не суть важливо – в мені самому, чи в комусь іншому. Уявляється навіть якась гра. Де ти зустрічаєш когось, і наче звичайна людина, але може виявитись так, що вона стемнішала всередині, і може затягнути тебе в цю саму темряву. Можливо, саме тому я не шукаю якогось спілкування. Люди давно розділились на сліпих і німих. Дев’ять місяців як…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.