Або ж…
“..справжнє ніколи не буде останнім,
справжнє не можна убити у вітальні,
справжнє, коли ти не віриш у долю,
справжнє, коли не лякаєшся болю.
Не здаєшся без бою..”(с)Чайковська
У котів і мене є одна схожа риса. Ну…принаймні у котів після стерилізації…їх сцілюють слова і відношення. Як наліпка післяопераційна на шрамі.
Настане день, і ти мене вб’єш. Розтопчиш як хробака, котрий виповз на асфальт після дощу. Я завжди дивився під ноги після дощу, але й без того, певне, певних не встиг помітити. Це цикл життя. Іноді він справедливий, іноді ні. Поки я не впевнився в зворотному.
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.