Котре я собі задаю кожен день тут, чи мала бути друга спроба. Чи взагалі вона має бути. Кожен день я п’ю, як мінімум, три препарати, як мінімум два з яких це заспокійливі. Скоріш за все. І в будь-якому випадку це все не дає мені відповіді на питання, чому я маю далі жити.
Вважається, що люди живуть, бо для них сама думка про смерть страшна, так як смерть це щось болюче. Це шанс вижити і лишитися з каліцтвом, як я розмірковував, коли думав стрибнути з даху. Але ж суть в тому, що я просто вирубився. Прокинувся в реанімації і, без невідкладної допомоги, скоріш за все б і не прокинувся зовсім.
Для мене не стоїть питання, що зі мною далі буде і де я буду. Лише питання, для чого це все? Що є сенсом переосилювати кожен день себе? Для чого це?..і це питання навряд чи мене колись лишить…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.