“І очі ті для мене як в’язниця…”

Стикнувся з дивним прикладом, коли колектив записав одну пісню…трьома мовами. Ось вам (мабуть) французька версія

А ось російськомовна

Але мене зацікавила українська, котра вийшла от-от…пару днів як…

“Уподобав я вас, Барбара!
Уподобав вас, Лізі!
Ці паняночки з Трускавця,
Та я туди не поїду.

Не йде з голови Дженіс,
Шаленію від Софі!
Вона солодка, як лікер Бейліс,
Який є у Марі.

Та все ж вночі одна сниться,
І очі ті для мене як в’язниця.
Я знов забуду ці слова,
Крім: Я люблю тебе! Так!
Я люблю тебе, Джесіка!”

“Ніч, у кабріолеті,
Я лечу по кварталах,
А ви в бордовому береті,
Я вас вбачав на екранах.

Мовчання ваше лоскоче,
Авто веду на край ночі,
Не витримую, кричу охоче:
Я полюбив вас за очі!

Все ж вночі одна сниться,
І очі ті для мене як в’язниця.
Я знов забуду ці слова:
Я люблю тебе, Джесіка!

Я люблю тебе, Джесіка!
Я люблю тебе, Джесіка!
Я люблю тебе, Джесіка!”

Та й як можна не любити пісню, котра закінчується як…

“Ви краще, ніж будь-який лікар,
Я з вами сміявся і плакав!
Я звісно гадав, що ви – жінка,
Але ні, ви краще – собака!”

=======================

Приходжу до думки, що мені, все ж таки, подобається їх творчість. Особливо оця от. Новоспечена 🙂