Концентрований розчин

Якщо зі своєї “холодильної” освіти я пам’ятаю щось типу…ай, добре. Нічого я з неї вже не пам’ятаю. То з хімічної щось спливає в голові на тему “концентрованого розчину”. Відповідно, це про співвідношення основної і додаткової рідини. У спілкуванні люди теж розчиняються, і лише випадок вирішує, хто є “основною”, а хто “додатковою” рідиною. Переводячи в більш зрозумілу площу – з часом спілкування вичерпується з того чи іншого боку. І це закон. Але закони є, щоб…їх порушувати?

Я дивився на світлини старих друзів. Згадував ті чи інші моменти. Дивився, як вони змінились за цей час. Ці люди знали мене більше по часу, але що саме вони знали про мене? Яку частину встигли побачити, поки ми один в одному просто не розчинились? Є реакції, коли випадає осад. Є реакції, коли рідина в пробірці стає каламутною, або, навпаки, чистою. Крізь хімію можна провести будь яке знайомство у нашому житті. Досвід відносин показав мені, що розчин може бути концентрованим навіть крізь роки. З певним життєвим осадом, вибачте, досвідом, але ж осад – тільки частина пробірки.

Я задумався над тим, наскільки людям для дружби постійно потрібні нові люди. Тобто, який шанс, що буде людина, котру ти не станеш міняти? Або ж міняти чи доповнювати? Бо в кожного є свої інтереси і всі різні. Тому неможна знайти в одній людині “друга для всього на світі”.

Будь яка реакція залежить від якості складових. З поганих яєць навіть омлет не зробиш, а з добрих і бісквіт шикарний вийде.

Мій внутрішній Каер Морхен лютує. Хоч іноді ж з моєї токсичності мають з’являтись відьмаки друзі?..