Будинки, в яких я жив, знають, що одна з найрідших моїх якостей це…фамільярність по відношенню до них. Завжди відчувалось, що в мене “є хтось інший” – умовний будинок, якого ніхто не бачив. І все найкраще я роблю в ньому і для нього. А там де живу просто слідкую за станом і підтримую. І от сьогодні я зміг якось сформулювати думку стосовно цього всього.
Я зроблю так, щоб місце, в якому ми живемо зараз (будинок), було значно кращим ніж на момент, коли ми в нього переїхали. Бо вірю, що місце віддає стільки ж любові, скільки ти в нього вкладаєш. Тому я зроблю все так, щоб тут було файно і комфортно як жити, так і відпочити. Не важливо, коли і кому належатиме цей будинок потім, через певний час. Це буде потім, а це зараз. Але я знаю, що саме “своєю домівкою” я буду вважати те місце, де я, банально, захочу повісити на стінах зібрані нами пазли. Це буде знаком того, що ми, нарешті, вдома. І лишилось тільки знайти це місце. В нас вже є досвід, розуміння, і в цілому розуміння своїх потреб. Тож наступний раз має бути тим самим, де ми відбудуємо свою “святую обітєль” (привіт Шаман Кінг). Ви все ще сприймаєте серйозно думки людини, котра цитує анімешку?)))
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.