На потяг твій…

Ти дарувала мені останній
Подих твій холодний
Я міг лишитись
Годі слів пустих
І яскравих ліхтарів
Це все не схоже на нас останніх днів
Слізьми писала мені свої
Вірші, без ритму й слів
Я відчував та не розумів
Хотів залишити собі але
Не встиг на потяг твій
Пустий, кричав
Мовчала ти
__________________
Мій голос стих


Сколько можно ранить сердце свое, тряся
Бисером перед свиньями на переправе
С вами я здесь оставаться боле не вправе
Боле мне с вами не встретить-ся…(с)


Відкрийте більше з Notes 2.0

Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.

Залишити відповідь