Часом щось згадається. Не розумієш чому, але чомусь воно якось резонує в тобі. Як от зараз..
“Хочешь знать, как живу — отпусти тетивуНаберу и сотру, напишу и порвуВсё на так себе, лучше, неплохо, плыву на плавуНет, назад не прошусь, зазвонит — не проснусьС кем встречаешь весну, кто приходит во сне?Извини, но я нет, не вернуть этих летВот опять этот бред. Всё, спокойной, привет..”
Можливо, вся справа у цих от:
“Спорю с самим собой: чудак, ну давай дружитьКак-то надо же жить, хлеб жевать, воду питьБолеть, глотать драже, комментить твой ЖЖНастроение держать на восьмом этаже”
Загалом, з кожного уривку достатньо по перші дві строки..
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.