Память не стереть, не сгладить…
Цікаво, що спочатку мені вона не сподобалась. Пісня, тобто. А потім якось розслухав. А потім ще й зустрів олдову версію, котра з трішки більш старим голосом виконувалась. Текст дивний, але ж, але ж…
Ну допустим, предположим –
Мы с тобою так похожи,
И невидимою нитью связанны наши ладони…
Черно-белое на память…
Что, зачем хочу исправить?..
И запутанные фразы
Сердце трогают словами…
Разводи теперь руками..
Слишком поздно..
Знаешь,
Сами оставляем только память…
Память не стереть, не сгладить..
Так мало мне рая!
Хочу что бы хватала-ла-ла-ла-ла!
Как мало мне рая!
Хочу что бы хватала-ла-ла-ла-ла!
Без меня скучаешь где-то ты…
Прости меня за это…
Без меня проходят лето и зима…
Без тебя моя планета
И глаза другого цвета…
Без тебя мои проходят дни…
Без тебя…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.