Люди навколо відчувають смерть. Люди дзвонять мені, і кажуть про смерть. Люди говорять зі мною і кажуть про смерть. Мій погляд став більш похмурий, а реальність ставала такою, що я б давав відсотків 75 що ми не виживемо, якщо кудись не поїдемо, і 25 що дотягнемо в тому стані як є до кінця війни. Бо обстріли стали частіші і точніші, ніж в часи…коли їх не було? Саме так. Будь-який снаряд, дрон, бомба – знесе будинок і, вірогідніше, нас разом з ним. Це факт. Сухий, але факт. Замислився, що треба проплатити хостинг хоча б на рік, щоб людина не дарма відправила мені ту гру за посилання на сайт, бо ж…реальність темнішала.
Коли я надягаю якесь плаття чи перуку – я задумуюсь, що якщо зараз прилетить – саме в такому вигляді мене знайдуть. Мені пофіг. Як і їм буде. Просто факт. Цікаво читати блог, коли кожен допис може бути останнім? Чи він сприймається живішим в такому випадку?
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.