Подивились Ґаттака (1997)

Дивовижно дивитись фільм про майбутнє, коли сам фільм виходив…27 років тому?..

Головні ролі у фільмі виконали Ітан Гоук, Джуд Лоу та Ума Турман. Історія розповідає про те, як…у світі існують “ідеальні” люди, створені з найкращого біоматеріалу, і…просто люди, котрі з’явились на світ більш звичним для нас шляхом. В першому випадку вони, майже, приречені буди успішними і насолоджуватись життям і досягненнями, у другому вони…просто приречені. При народженні батьки вже знають, від чого, скоріш за все, помре їх дитина і у якому приблизно віці. Тож ти не будуєш плани про світле майбутнє, а просто чекаєш того, що тобі “спрогнозували”. Але чи всі прогнози мають відбутись?

Фільм розглядає ідею класовості крізь призму того, що жива істота, котра отримала шанс на життя, може намагатись змінити свою долю і стати тим, ким, за думкою вчених, вона стати не могла. І тут важко сказати, наскільки ця ідея не може існувати в реальному житті, бо ж часто ми стикаємось з тим, як люди з інвалідністю отримують спортивні досягнення на одному рівні з людьми без вад. Як люди, котрі не мали “дорогої освіти”, пробиваються і знаходять свій шлях завдяки геніальності ідей, котрі у них виникають. Але у фільмі це більше показано не крізь шлях довгих тренувань, а, здебільшого, завдяки вмінню пристосовуватись до реалій і використовувати їх по-своєму.

Цікаво, що ти можеш дивитись фільм вже далекого 1997 року, і бачити в ньому цікаву ідею, добру гру акторів, сюжет, котрій тобі цікаво дивитись. І, в той же час, зараз ти не можеш знайти фільм, котрий мав би хоч якусь ідею, через яку б ти сказав, що так, “це хочеться подивитись..”

Я б поставив фільму 8 з 10 і..загалом, радив до перегляду, якщо не знаєте що подивитись ввечері 🙂