Котрі мають певне ім’я. Типу якщо один Пєтя зробив дурість, то інший зробить те ж саме. Цікаво, що зараз я пішов далі. Тепер я ігнорю людей за всіма ознаками. Ти психолог? Тааак…який там психолог мені фігню зробив…ігнор! Ти багато чим займаєшся? Окееей…хто там багато чим займався і зробив хрєнюшку…Тааак…ти близька і зрозуміла мені людина? Іди зовсім нафіг, бо явно зробиш якусь фігню, котрої від тебе не буду чекати, бо ж знаєш мене як себе…
Що ж. Треба визнати, що Даша була останнім цвяхом у кришку труни під назвою “моя соціальність”. Раніше я шукав близьким мені чимось людей. Близьким по духу. Але коли знаходиш своє соціальне віддзеркалення і воно тобі робить неприємно, то…загалом, нащо тоді когось шукати? Це як шукати граблі. Котрі завжди десь під ногою…
Технічно я в прірві, але я не хочу з неї вибиратись. Просто тому що в прірві ти сам, а значить ніхто тобі нічого в ній не зробить…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.