Шість літер

Мені б хотілось писати ці думки не тут, і не цією мовою, але матеріальний стан зобов’язує схаменутись і…замовкнути. Тож..про що це я?

Сьогодні я написав шість літер, котрі змінять моє життя. Хоч це і, виключно, формальність. Але я придаю досить багато уваги саме формальностям. І замість мого “Бр” у вигляді підпису, тепер в мене у паспорті буде красуватись цілих шість. Дивно, але я пам’ятаю день, коли перший раз отримував паспорт і мені сказали поставити свій підпис. Саме тому я коротко використав дві перші літери з прізвиська, бо ж…багато хто розуміє, про що його підпис? Чи це щось на кшталт, коли тебе хрестять у віці, коли ти ще не те що не можеш відповісти стосовно чи погоджуєшся ти на ту чи іншу релігію, а ще просто говорити не можеш. Тобто вибір робиться за тебе. І перший крок у зміні себе (прокол вуха не рахується) це зміна підпису. Як зміна особистості.

Коли мене сьогодні перепитали у паспортному, що це означає, я зрозумів, що не готовий до цього питання. Тобто легше сказати за вухо, що я “гетеросексуальний гей, саме тому проколоте праве вухо”, ніж пояснити, що цим підписом ти легітимував другу частину своєї особистості. Бо це лише викличе ще більше питань…

Вчусь довіряти внутрішнім відчуттям. І якщо та особистість не хотіла жити, то зробимо головною ту, що хоче. Ту, що бачить сенс у майбутньому. У вас колись щось боліло хронічно? І ви замислювались над тим, що “о…тепер мені з цим жити все життя”? І чи була потім думка про те що, “краще жити, хоч і так, чим не жити зовсім”?..От і я намагаюсь визначити співвідношення, за якого зможу ще пожити. І заміна на “внутрішнє “я” v2.0″ не гірший з варіантів. Бо якщо хтось/щось і зможе мене витягнути з цього всього, то це лише вона. Вона не про зовнішність, вона про внутрішній світ.

Я вірю, що нового мене побачать і сприймуть. Але вже не тут. Вже не ті. Вже інші…