український народ має одну “піпіськову” звичку – вимагати ще…наприклад, покупці просять знижку, коли ти її вже зробив. Продаю пилку, котра використовувалась 3 рази, скинув 1700 грн – кажуть “а скиньте ще, бо грошей немає”. Продаєш зубну щітку, котра коштує в 2 раза дешевше ніж в магазині, тобі дзвонять, кажуть “а в магазині вона коштує в 2 рази дорожче…а ви знижку зробите?”. І так зі всім.
Хочуть низьку ціну, хочуть хороший сервіс, хочуть гарантію, купляючи в 2-3 рази дешевше, ніж воно в магазині коштує. І якщо років 5 назад я не дуже хотів мати справ з російськомовними людьми, бо ж україномовні більш файні, то зараз я розумію що просто нація така, що хитровисосані – всі. І кожен дурить один одного і кожен когось десь надурити, коли щось купляє…
Продає дружина? Тож “то жінка, вона нічєрта нє панімаєт шо продайот”. Продаю я – “о…якийсь голос надто юний і не грубий. Можна виторгувать, бо ж що взяти з цього пездика”.
Агов…народ…(котрий дзвонить мені з такими заявами) – я розумніший вас мінімум на дві голови. Але ж комусь щось таке доводити сенсу ж нема, бо…от сьогоднішня розмова
І там два сраних абзаци, в другому з яких дійсно все сказано по стану. Але нащо читати, якщо можна перепитати? Бо ж свій час завжди дорожчий за чужий. І таких по п’ять штук на день…особливо розумних, але не уміючих читати кілька речень…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.