Дивно використовувати це словосполучення відносно не-фатальних речей, а, скоріш, навпаки. Як от “неминуче зійде сонце”, чи неминуче прокинешся зранку. Є якесь зараз, в ці миті, відчуття чогось неминуче доброго.
Є думка, що чим гірше реальність, тим теплішими бачаться відтінки райдуги. Мається на увазі, що в стані крайнього розпачу люди знаходять щось світле навіть у дрібницях. І цінують це більше, ніж будь-що колись. Знов і знов згадую Madnotbad – “тільки навесні ми відчуваємо що є сенс і живемо так неначе це наш останній dance..”
Звик сприймати свою реальність не гіршою, ніж в інших, чи не гіршою за ту, якою б вона могла бути.
Знаєте, буває ситуація, коли ти думаєш – як живуть люди, котрі під час війни переїхали в Німеччину, наприклад. Типу “мабуть їм саме в цю хвилину легше ніж тобі”, і це нагадує сприйняття “невідвіданої вечірки” – коли в твоїй внутрішній уяві здається, що на ній було добре, а тебе там не було. Тільки навпаки. Тут ти відчуваєш все сильніше, живіше. Відчуття, наче ти будуєш будинок, зробив великий фундамент, і от, значить, десь всередині є розуміння того, що потім на ньому буде. Хоча поки що там нічого. Час покаже…
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.