Стан…

З розмови…

А ти з позиції “зараз” щось поміняв би?
І до речі, як стан твого самопочуття? – мабуть це доречно винести в одне питання. Мені не подобається незрозумілість мого стану. Котрий наче краще, але все ще не дуже. Тож. Хотів би щоб по здоров’ю було все як було до січня. В іншому…здається все можна пережити і вирішити, якщо немає якоїсь невирішуваної проблеми. З тим що вже третій місяць хворію, четвертий пішов…не впевнений, як те вирішити і чим воно скінчиться. Якраз написав лікарці своїй знову. Можливо знову треба на антидепрах сидіти, бо наче з ними краще було в цілому. Часом відчуття, що у тих покидьків одне бажання – вони розуміють, що відбувається з людьми весь цей час. Як руйнуються їх організми. Стан почуття гіршає. Як от ти по своїх станах помічаєш, я по цій хворобі. Думаю, що це одна зі “зброй” війни. Знищити людей зсередини і ззовні. Ми будемо іншими. Зсередини, ззовні. Війна скінчиться, хтось залишиться, на жаль, без кінцівок, хтось без життя, хтось без віри в щось чи когось. Грець з нею, з хворобою і наслідками. І загалом. Хочеться просто послати на ті три букви той корабель, і вистояти. Щоб вони повиздихали, а вони повиздихають, а ми в тому чи іншому вигляді вистояли і вистоїмо. І коли їх не стане, думаю в кожного з нас “відляже” і все покращиться і налагодиться.