Сум

Є певний сум від того, що менш ніж за місяць нас розкидає по всій країні. Клята емпатія, м?..

Якісь зрозумілі жарти, допомога. Що дивує – немає головних і вторинних, замком мив підлогу в туалеті поки я робив те ж саме у коридорі. Завжди здається, що ваш волойобний взвод краще за інші. Хоча хочемо як попало, запізнюємось, робимо косяки. Зараз це відчувається більше літнім табором, а через кілька місяців то буде вже зовсім інакше життя. На поверсі 100 людей, я знаходжусь у такому-собі вулику, де постійно жужжить то машинка для стрижки, то чайник, то чиїсь пакетики з їжею.

Мені завжди здавалось, що яскраво описувати події можуть люди, у яких постійно щось міняється. У тих, хто багато подорожує. Смішно, але мені для вражень було достатньо залетіти з військоматом. Такий собі варіант. Чи буде далі, у якийсь частині, стільки ж жаги до написання думок? Хто зна, в тому числі чи буде там час. А зараз ми просто у літньому таборі. Життя йшло далі…