І роздуми мої були такі, що ти сидиш, думаєш “гм…треба зайти подивитись, “шояк””. А потім такий “а якщо ти не плануєш з людиною більше спілкуватись, то яка різниця?” – і дійсно. Я ніколи про це не замислювався з цього боку. Фактично, якщо ти за кимось стежиш – ти даєш хоча б 1% того, що колись з цією людиною ти будеш спілкуватись. Тож цілком логічно, що (для себе) відрізати когось від себе це поставити крапку у питанні, чи ти хочеш з тою чи іншою людиною колись продовжити спілкування.
Люди нагадують ранку, котру ти кожен раз з трепетом відриваєш. Щоб знову отримати біль, і чекати поки вона загоїться, щоб знову зробити те саме. Вчасно згадалась Чайковська…
И пусть говорят, что все унесет водой,
Не верь никому, я буду всегда с тобой.
Я буду тонкой нитью на твоем запястье,
Не снимай меня, не позволяй упасть мне.
Я буду тонкой нитью, чуть заметно красной,
Не снимай меня, не убивай напрасно.
Щоб поставити в чомусь крапку, тобі потрібно для себе це пояснити якось. Тобто чому саме це має бути крапка, і чому не слід психологічно збуджуватись від однієї тільки думки, і робити щось не те, щоб варто було…здається це є та сама крапка, котру я сприймаю цілком логічною. Не плануєш спілкуватись – то “нахєр твій клуб 27…”
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.