Мені не дають спокою слова Вінні про те, що її лякає моє хобі “переодягання в жінку”. Я пояснив їй і ми зрозуміли один одного, що це не є хобі в переодягання, а про створення образу, який я використовую для зйомки. Тобто мені потрібна модель – і я нею стаю. Але внутрішні “інь-янь” постійно чимось незадоволений, так сталось і тут, коли я вчора лежав у ванній після творчості і думав над тим, що…я терпіти не можу свої брудні (після роботи) руки.
Я відчуваю себе якимось мужланом, котрий ходить у рваному одязі, постійно п’яний, брудний. Внутрішньо мені стало гидко від розуміння, що я не можу зробити так, щоб після роботи я був “гендерно нейтральним” – тобто простим чоловіком з просто чистими підстриженими нігтями. І я пішов від зворотного – якщо є те, що видає в мене “надто чоловіка”, слід щось протипоставити йому. Тому вирішив спробувати фарбувати нігті. Не в тому сенсі, що робити манікюр, фарбувати все в якийсь один колір. Ні. Мова про декорування. Сьогодні, як приклад, я нафарбував по половині двох нігтів на кожній руці. Бо мені здалось цікавим, що воно буде виглядати з одного боку пофарбованим, з іншого “з відтінком” того що я десь тріснув по пальцях молотком, і ніготь почорнів.
Це не означає, що я постійно і кожен день буду видумувати щось нове – ні. Але якбо буде виникати бажання, чи ж буде якась ідея дизайну – я буду її втілювати. Бо це я – це частина мене.
Все частіше нагадую собі Діззі з Гілті Гір. Навіть була думка зробити татуювання саме з нею, на одній половині крила там де Некро написати “Сейнт”, на іншій з Ундіню – “Креа”. Хто зна, можливо колись…
