Роздрукувати і у рамочку

Чи то мій комплекс меншовартості заговорив, чи то дійсно приємно, коли людина, чию творчість ти полюбляєш, лайкає твої думки…

Хлопці, дівчата – це успіх!

Я не можу похизуватись тим, що пив з однієї пляшки з якимись музикантами, але мені достатньо факту, що цей комент був до запису людини, учасників гурту якої ми якось приймали у себе вдома. Іноді ти сприймаєш людей, як зірок, як щось недосяжне. Але, загалом, ці всі люди і…часом їм важливо, щоб їх сприймали звичайними людьми і відносились відповідно. Як от був фільм про Басова і його “работу в области искусства”

Це якраз фільм про те саме, про що я казав вище…

Між тим, дуже люблю цю композицію самого Грохоцького..

Дуже кайфове виконання

И все-таки он крут…

“You may believe me
Втрачаю розум
На край будівлі
Чомусь заносить
Занадто сильний
В твоїх очах
Я божевільний
Зриває дах…”

И только-только выпущенное:

“Згадуй…
Молоде вино
Дотики без слів
Ти брала в руки море,
А воно лишило лиш слід
Згадуй,
Як близько до зірок
Були наші дні
Ти закривала очі,
І бачила їх в мені”

Зы да-да-да, я могу вчера быть на Тараканах, а сегодня слушать лайт мюсик. Мабуть суть в тому, що мені в кайф сучасна україномовна музика в цілому. А коли людина ще й наживо може її виконати – як то кажуть, ван лав 🙂