#музика #вірші #Леся_Українка
Можете віддяти мені руку, якщо це не найкраще з того, що ви чули в кінці цього десятиріччя 🙂
Композиція на вірші Лесі Українки
“Хотів б я тебе, мов плющ, обняти,
Так міцно і так щільно, і закрить вiд світа,
Я не боюсь тобі життя одняти,
Ти будеш мов руїна, листом моїм вкрита, —Плющ надає життя, він обіймає,
Боронить від негоди стіну голу,
Але й руїна стало так тримає
Товариша, аби не впав додолу.Їм добре так удвох, — як нам з тобою, —
А прийде час розсипатись руїні, —
Нехай вона плюща сховає під собою.
Навіщо здався плющ на самотині?Хіба на те, аби валятись долі
Пораненим, пошарпаним, без сили
Чи з розпачу повитись на тополі
І статися для неї гірш могили?Плющ їй дає життя, він обіймає,
Боронить від негоди стіну голу,
Але й руїна стало так тримає
Товариша, аби не впав додолу.Їм добре так удвох, — як нам з тобою, —
А прийде час розсипатись руїні, —
Нехай вона плюща тоді сховає під собою.
Навіщо здався плющ на самотині?Нехай вона плюща тоді сховає під собою.
Навіщо здався плющ на самотині?”