..в мене завжди було бажання розвернутись і звалити. І не важливо, то було стосовно навчання (от, наприклад, не можу знайти в якому кабінеті навчання, і розумію що вже запізнився, і хочеться просто забити, розвернутись, і піти), чи якоїсь справи, котра не виходила.
Зі справами зараз стало легше. Коли щось не виходить зробити на 100%, я роблю на 70-80-90, і просто лишаюсь задоволеним тим результатом, що отримав. А от з іншим…
Коротше кажучи замахався я розбиратись з сонячними панелями. А ще замість “сонячними” пишу “соняшними”. Уф…немає Катерини на такі словечки (бо ж я якось їй сказав слово “піздно”, і зрозумів, що не гарно такі слова казати дівчині, бо вірніше казати “пізно”…охох…). І отут здається, що з панелями легше розібратись, бо ж неможливо зі словом “соняшними” розібратись на 70-80-90%…
Ps загалом, українська важча для мене. Значно. Я англійську не вчу бо не хочу знову мати справи з часами, неправильними глаголами, і всім таким іншим. То ж українська в мене теж лишиться “сільською”. Бо ж я селюк? Селюк!