Фром спікінг…

“Если так подумать, что вся жизнь людей состоит в желании “окольцевать” всех и вся. Т.е. сделать их собственностью. И когда кто-то становится собственностью, люди начинают искать другую собственность. Однажды я понял одну замечательную вещь – ты можешь “окольцевать” душу, ну, или, сердце человека. И это не о физическом проявлении. То есть всегда нам хочется, чтобы о нас вспоминали. Нам писали. Это означает привязанность. В широком смысле мы стремимся к тому, чтобы привязать к себе как можно больше.

Иногда я ощущаю себя Марусей…в этот раз с большой буквы, т.к. некое признание. Я захватываю людей, а потом не знаю, что мне с ними делать. Но возможно лишь так думаю, что делаю это…”

Не любила.

Слухаючи Delilah, згадую людину, від якої до моїх лапок потрапив цей гурт. Як згадка, в мене навіть корабель вісить з написом Ship to Wreck, котрий і став тою самою першою піснею.

Та частина мене, котра “про людяність”, згадує як було добре у спілкуванні. Та частина, котра темна, каже словосполучення з назви запису.

Це не про мене як особистість і іншу людину. Це про особистість, одна половина якої вдячна і любить той досвід, а інша, котра її захищає, називає причини, через які це все того не варте. Не згадування, не бажання, нічого іншого.

Don’t touch the sleeping pills, they mess with my head..

ps смішно, що після Ship заграла “Бий”..бо ж..

“Замало слів, щоб пробити цю стіну,
Принаймні відколупати шматок,
Набридло довбати її без зупину,
На зустріч робити невдалий крок.
Мої аргументи прийматись не будуть,
Навіщо треба було мене злити?
На жаль, мій голос тепер не почують,
В таких випадках залишається бити!”


Мабуть варто виділити, що є люди, котрі не люблять не нас, не щось в нас. І, в якомусь сенсі, легше від’єднати від себе щось чи когось розумінням, що та чи інша людина щось зробила відносно нас не випадково, а тому що не любила/не цінила нас.

Фром спікінг

“Тобто стандартно ми маємо проблему і людина або ігнорує її, або ж грузиться нею. В даному випадку ми маємо ситуацію, котра однакова і для тих і для інших. Тобто ти не можеш щось з нею зробити, але й не робити нічого не можеш. Не дуже розумію, як почуваються і що відчувають люди за кордоном, але як у людини, котра лишилась в Україні, є відчуття, що всім нам буде потрібен “відпочинок після війни”. Ну типу…як поїхати у відпустку після року роботи, наприклад. Питання лише в тому, як цей самий відпочинок отримати.

Можливо трішки незрозуміло висловив думку, мова про те, що для мене (особливо враховуючи, що живемо на “західній”) є питання (поки) без відповіді – як закінчити війну для себе? Тобто, як організм може після такого стресу повернутись у поза-стресовий статус? Чи не буде сприйматись життя після війни приблизно тим самим що і під час, з постійним побоюванням, що знову щось прилетить? Єдиний варіант який бачу, це коли людина міняє дислокацію, проблема в тім що багато хто і так її “змінив” і…не факт що вирішить повернутись. Вони бояться “повернутись у війну”, а ми боїмось продовжити жити “у війні” без війни як такої..

Фром спікінг пт.2

“Коли у нас є здоров’я та можливості – у нас є бажання. Коли наших можливостей стає недостатньо, ми внутрішньо обмежуємо свої бажання, підлаштовуючи їх під свої можливості”

Город в твоих глазах сужается до света ламп…

“Знаешь, я потерялся в телефонных номерах.
Я так давно не улыбался «не всерьёз».
И нам с тобой на крыше не сидеть до утра
Под взрывы
Июльских
Гроз..”(с)Orange House..

Чому в мене відчуття примарливого друга, котрий десь пропав, і ти хочеш йому сказати про “Ти більше не пропадай, дзвони…дзвони..”

Голос…руки…сердце…звуки…

Або ж…

“..справжнє ніколи не буде останнім,
справжнє не можна убити у вітальні,
справжнє, коли ти не віриш у долю,
справжнє, коли не лякаєшся болю.

Не здаєшся без бою..”(с)Чайковська

У котів і мене є одна схожа риса. Ну…принаймні у котів після стерилізації…їх сцілюють слова і відношення. Як наліпка післяопераційна на шрамі.

Настане день, і ти мене вб’єш. Розтопчиш як хробака, котрий виповз на асфальт після дощу. Я завжди дивився під ноги після дощу, але й без того, певне, певних не встиг помітити. Це цикл життя. Іноді він справедливий, іноді ні. Поки я не впевнився в зворотному.

Цитата фром Девіант

Дуже сподобалось і зацікавило…

«Мережа Індри — це глибока й витончена метафора структури реальності. Уявіть собі величезну сітку; у кожній точці перетину є дорогоцінний камінь; кожен дорогоцінний камінь абсолютно чіткий і відображає всі інші дорогоцінні камені в мережі, як два дзеркала розміщені один навпроти одного, відображатимуть образ до нескінченності. Коштовний камінь у цій метафорі означає окрему істоту, або індивідуальну свідомість, або клітину, або атом. Кожен коштовний камінь тісно пов’язаний з усіма іншими коштовностями у Всесвіті, і зміна в одному коштовному камені означає зміну, хоча й незначну, в кожній іншій коштовності». — Стівен Мітчелл, Просвітлений розум