Якась частина мене цілком розуміє, до чого все йде. Загалом, нічого нового. Тобто, “типовий Руся у своїй стихії”. Що цікавіше – мені нема що сказати. Ну, типу. Як у когось хтось помирає, єдине що ти можеш сказати “ну…таке буває. Шкода, друже”. Бо вже встиг забути, як втрачати когось. І дійсно, забув.
У Олексія була ще одна добра фраза. “Плюси – відчуття родини. Мінуси – відчуття про*баної родини”. Здається, навіть пам’ятаю по кому те було..
М’яч не на моїй частині поля, тож, тож…
Я теж полюбляю перечитувати щось. Шукаючи в тому якусь відповідь, чи намагаючись щось знайти, що було не поміченим. Проблема цього полягає в тому, що дуже часто нам властиво шукати те, чого немає.
“…Нет никаких деревьев, никакого дома,Сумрачных тихих аллей, никаких знакомых собак.Цветы в ухоженных клумбах, всё совсем по-другому –Незнакомей, новей, словно всегда было так…”(с)Fleur
Відкрийте більше з Notes 2.0
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.