This is what you asked for..

Час від часу я запитую себе, чи була та спроба самогубства фіналізацією мого життєвого шляху. Тобто чи дійсно я вирішив, що шлях закінчено і більше я не хочу його вести? І стикаючись зараз з ситуацією, коли в мене в житті знову виникає певний стрес, я запитую себе – чи є в мене, взагалі, наснага далі йти через себе і до чогось прагнути? Чи дійсно мені це потрібно і я хочу цього?

Як би це комусь не звучало – я б хотів, щоб та спроба була вдалою і мені не потрібно було зараз сидіти і над цим розмірковувати. Бо завжди, коли поставало питання “а що, якщо будуть якісь обставини, котрі не дозволять тобі жити як раніше?” – і ти завжди казав собі “завжди можна вкоротити собі віку”. Тобто моя дія є всього на всього реалізацією мого бачення життя і того, як воно може закінчитись.

Чи можна взагалі вберегти себе від повторної спроби, чи це лише питання часу? А якщо так, то який сенс щось вивчати, кудись переїжджати, щось змінювати в житті, якщо кінцевий результат буде таким самим?

Буквально кожен день хтось звертається до мене по допомогу з різних питань, але ніхто з них не запитав, чи потрібна мені самому допомога? Чи моральна, чи фізична, чи психологічна?

Я людина, якої вже не мало існувати, а все, що цікавить інших – це чи зможу я полагодити їх ноутбук, телефон, переорати город, повернути антену, позичити грошей. І тут ми приходимо до думки – що ви і є та сама причина, через яку я не хочу жити. Бо мені набридло ремонтувати чужі світи.

Я питав себе, кожен раз видаляючись звідкілясь, чому я це роблю – і знаходив одну єдину відповідь. Бо я не отримав там того, що мені було потрібно. Тому що це був лише ще один спосіб зі мною зв’язатись і щось у мене попросити.

Що легше – вивчити мову і переїхати чи наковтатись пігулок? – наковтатись пігулок.
Що легше – лишитись, щоб не пересилювати себе для вивчення мови і переїзду, і продовжувати всім і вся допомагати чи наковтатись пігулок? – наковтатись пігулок.

Цей світ ніколи не давав мені вибору, тим самим ведучи до варіанту, який мені не подобався, але до якого я мав йти, бо інакше було неможливо. Тому починаючи свою думку з того, що я боюсь починати вчити мову, бо не впевнений що справлюсь з цим і хочу закинути цю ідею – дійшов висновку що інший варіант був озвучений вище. Або-або…