True

Перекручую в голові фразу, котру намагаюсь викривити для себе і так і сяк. Тобто наче мені дали завдання, і я маю дати відповідь чи вирішення його. Загалом, в мене є відповідь. Кілька.

Subject в тому, що вона написала “Можливо тобі не вистачає в житті хоч одного реального друга, з яким можна зустрітися, прогулятися і в голос проговорити все-все, доповнивши то все рухами рук і ніг” – і я це цілком розумію, більш того, така візуалізація дуже “по-мені”. Хоча й кумедно то уявляю в голові.

Я підставляв сюди змінні. Вибирав людей. Типу “ну…ну а як же ось цей?”, чи “а цей?!..” – і перша відповідь була мені композицією, котру забув їй скинути. Бо ж…

“можливо я роблю щось не те
але я не роблю нічого, щоби перестати
бути самотнім
моє життя суцільний протест
ніяк наважатись не можу, щоб з душі своєї
струсити цей попіл

може як звичайно роблю вигляд
а може сам собі знову брешу
що мені краще самому бути по життю
про це не говорили в школі
про це не попередила мама
що після двадцяти замість кола друзів буде крапка

у мене немає друзів, немає друзів
я лечу з шаленой швидкістю по встрічній смузі
все сімейство в курсі, що я в них лузер
все чекають поки я когось зустріну, одружуся
на Наташі чи Люсі
Мері чи Сьюзі
але все що маю я
це пляшка фьюзті, навушник у вусі
і якщо хтось не зрозумів
я досі не маю друзів”

Друга відповідь…замислився, що я її почув у співрозмовника. Мовою оригіналу:

“So my friend a couple of weeks ago my ex partner reached out for for her alcohol problem, I met with her and her parents and we decided to move her back here for some support which I was happy to do. Anyway the first night I go out to band practice, she is looking for something in my office and instead funds my bag of reddit props and some pictures of myself I’d printed off( these were explicit not so much artistic 🙈)
Wtf is this she says, so I sit down and explain my new life and show her🤪 this didn’t go well😬 upset that I’d used the house which contains some of her things and they could be seen in the photos. So it’s been an interesting week or so but has opened up our communication at least. I’m still not sure I did the right thing but it is what it is now.”

Переклад:

“Отже, моя подруга, кілька тижнів тому, моя колишня партнерка звернулася до мене через її проблему з алкоголем, я зустрівся з нею та її батьками, і ми вирішили повернути її сюди для певної підтримки, що я був щасливий зробити. Принаймні, в першу ніч я пішов на репетицію гурту, а вона щось знайшла у мене і виявила мою сумку реквізиту Reddit та кілька моїх фотографій, які я роздрукував (вони були явно не такими вже художніми🙈)

Вона сказала “якого чорта”, так що мені довелося сісти і пояснити моє нове життя і показати їй🤪але це не пішло добре😬засмучена тим, що використовувала будинок, в якому є деякі з її речей, і їх можна було побачити на фотографіях. Тож це був цікавий тиждень або близько того, але принаймні наше спілкування відкрилося. Я досі не впевнений, що вчинив правильно, але це те, що є зараз”

І проблема в тому, що я так само розділяю і розумію точку зору з композиції, так і точку зору, котра вимальовується з цього досвіду іншої людини, котрий так само міг мати і я.

Половина проблеми полягає в тому, що рівень відкритості до людей в мене зараз, дещо, кульгає. З одного боку. З іншого – я не впевнений, чи хочу зворотного. Тобто, коротше кажучи, я розумію що вона права, але відносно мене, тільки “певний час назад”. Зараз…зараз для мене головне питання – “а що робити з реальною людиною якщо щось піде не так, і де в неї кнопка “заігнорити” і де ще є можливість “видалити переписку у мене і у -username-“? Бо ж інакше яка то зона комфорту, коли якщо трапиться якийсь фейл, то…це буде піз…ь, а не фейл.

Суть в тому, що, мабуть, мені зараз комфортно саме так як є. З обмеженим колом не те що живих, а просто співрозмовників. Дякую Дубно, ти показав що “краще будь один, ніж їзди з ким попало”. 

Мабуть, тут мав бути ще якийсь висновок…якщо чесно – його немає. Бо ж…для мене це важка історія. Відповідь на нього проста і нагадує поведінку павича, котрий крутить хвостом і приговорює “ну ото якщо ви мені дасте таку людину. І всьо таке. То може я спробую. А може й ні…”, в загальному ж. Був певний період, коли я не те що хотів переїхати туди, де буде хтось знайомий, а скоріш просто триматись неподалік. Тим цінніше було розуміння, що не дивлячись на те що варіант Сміли розглядався і з цієї точки зору відносно того моменту і того кола спілкування, мені було приємно думати про той факт, що місце було мені цікаве не через цей момент (що є хтось знайомий), а, навпаки, не дивлячись на те чи є там хтось знайомий чи ні. Мабуть, той самий випадок, коли я це зрозумів, і привів мене до думки, що мені не цікаво, чи є хтось в мене з ким я спілкуюсь у реальному житті чи ні. Найцінніші люди в моєму житті чомусь завжди були далеко. Чим ближче тим далі. І якщо я зараз подивлюсь на мапу, зроблю помарки зі всіма, з ким спілкуюсь…

ну, ви зрозуміли…